Описание или рассказ про одну из речковых рыб? кроме щуки и сома .

Електричні скати (лат. torpediniformes) – ряд скатів, здатних виробляти електрику. тіло електричного ската нагадує дуже товстий млинець (більш товсте, ніж у всіх інших скатів) – кругле і м'ясисте. багато видів відрізняються яскравим забарвленням, як би попереджуючи про небезпеку дотику. немало скатів, які навіть не відносяться до ряду електричних, мають слабкі електричні органи, розташовані на хвості. у їх електричних побратимів таких органів немає, натомість у них є більш потужні електричні органи, які знаходяться на передній частині тіла – між головою і грудними плавцями. ці органи з видозміненої м'язової тканини (насправді, кожна м'язова клітина здатна виробляти електрику, але струм, який генерують клітини електричних органів скатів вдесятеро більший) та можуть становити близько шостої частини маси всієї риби.

Кожен із нас, напевне, пам’ятає той час, коли мама, кинувши всі недороблені справи, сідала ввечері біля ліжка в дитячій кімнаті — й співала колискову. в її голосі завжди було стільки теплоти, ніжності, любові, що по тілу розливалася солодка втома, очі самі заплющувалися й ми поринали в країну снів. так було з давніх-давен і так буде завжди, бо материні почуття наисильніші й наищиріші в світі, бо ніхто нас ніколи так не пригорне, не любитиме так, як мама. і звичайно, голос матері дитина може впізнати з безлічі інших, бо тільки в ньому відчувається справжня турбота, тільки з мамою малюк почувається захищеним.

тож не дивно, що серед усіх народних пісень особливою красою виділяються колискові, які чи не найвідповідальніший час у житті кожної людини. найперші’роки життя для дитини дуже важливі, адже саме в цей період відбувається найбільш стрімкий фізичний і розумовий розвиток. настільки багато за такий короткий проміжок часу людина більше ніколи не зможе осягнути. це велика таємниця життя, яку розгадати можуть тільки сама дитина та її мати. власне, матері традиційно належить найголовніша роль у вихованні маленької особистості.

тож народні колискові пісні є результатом творчого натхнення матерів, які в цих піснях хотіли висловити свою любов до власної дитини, заспокоїти, уберегти маля від будь-якого лиха, побажати гарної долі.

у колисковій «ой ти, коте, коточок» виражене побажання дитині рости великою, здоровою, розумною й щасливою. як і в багатьох піснях, мати наказує коту не сполохати сон коханої дитини, поки її немає поряд. жінка має встигнути впоратися по господарству, щоб дитя мало що їсти й пити, було зодягнене в чисте. мати ніби приносить дитині квіточки зі здоров’ям, міцним сном і щастям. пісня сповнена пестливих слів, повторів, що їй особливої ніжності та мелодійності:

ой щоб росло, не боліло,на серденько не кволіло.сонки-дрімки в колисоньку,добрий розум в головоньку,а рісточки у кісточки,здоров’ячко у сердечко,а в роточок говорушки,а в ніженьки ходусеньки,а в рученьки ладусеньки.

рядки, що повторюються, служать не лише для увиразнення ритмомелодики, а й для того, щоби висловлені сподівання щасливої долі набули магічної сили заклинань, а пестливі слова оповили, приспали дитячий неспокій та материнську тривогу.

так саме мотив побажання вгадується і в іншій колисковій «ой ну, люлі, дитя, спать». мама вкладає маля спати та йде жати жито, а з поля приносить дитині три квітки, що є запорукою здорового сну й щастя.

колискові пісні невеликі, небагатослівні, але глибокі за змістом. у центрі сюжету — завжди дитина, її сон, щастя, здоров’я. мати, бажаючи найріднішій, найдорожчій людині в житті доброї долі, тремтливо й ніжно виспівує над колискою свою душу. саме з колискових пісень новий чоловічок уперше вчиться пізнавати світ, відрізняти звуки, емоційний настрій мами, добре від поганого. навіть сьогодні, у час, здавалось би, комп’ютерних технологій і музичних центрів, іх кінотеатрів і аудіосистем із якісним суперзвучан-ням, малюки ві перевагу саме маминому виконанню колискової пісні, ніжної, справжньої, доброї і такої вічної.

мова народу - найкраще з квітучого його духовного життя, що ніколи -не в’яне й вічно знову розпускається. ще в. сухомлинський писав, що рідна мова - то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і сла ву, ; < культуру і традиції. бо в рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. слово рідної мови - могутній - засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного,_ побутового досвіду народу. рідне слово - то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. віками український народ творив це багатство, ві до скарбниці рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії. в мові одухотворюється весь народ і вся його батьківщина. в ній втілюється небо вітчизни, її повітря, клімат, поля, гори й долини, ліси й ріки, бурі і грози.

глибинах мови відбивається й уся історія духовного життя народу. мова є найважливішим, наибагатшим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує покоління минуле з сучасним в одне велике історично живе ціле.

культура мови кожної людини є оновою духовності як окремої людини, так і всього суспільства в цілому. духовно зростати і збагачувати свої пізнання свого народу і всього світу ми можемо лише знаючи мову. духовно багата людина сучасності прагне знати і досконало володіти не лише своєю мовою, а й мовою інших народів. людина втрачає повагу до себе, до співвітчизників, до результатів загальнолюдської діяльності, якщо посилює інтерес до культури, науки, якщо не підтримуватиме свою мовну культуру, словниковий запас слів.

отже, мова - це духовна скарбниця всього народу і кожного з нас, як частки духовності всього народу. ознака етнічної єдності народу як прислів’я чудове.