Антоніми до слів: згадуєш, будуєш, знаходиш, журишся, ненавидиш, пам"ятаєш, хвалиш, трудишся, смішєшся. нужно

Згадуєш--забуваєш; будуєш--руйнуєш; знаходиш--губиш; журишся--радієш; ненавидиш--любиш; трудишся--лінуєшся, гуляєш; смієшся--плачеш

Осіння пора! як заворожує вона своєю красою. напевно, найбільш  чаруючею і гарною в цю пору є річка дніпро. адже саме її талановитий художник сергій шишко змалював у своїй картині.      на пейзажі все неначе в казці. високі дерева, з яких повільно опадає листя, яке неначе пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір.  трохи далі виблискую на сонці блискучо  -  блакитна річка, дніпро . вона простягається майже  на все полотно. ніжн  -  голубий колір немов нагадує нам, що вже прийшла осінь. цьому відчуттю сприяє вид гладкої поверхні річки. вона немов зливається з безхмарним небом.  цю    красу горизонтально перетинає міст, який не поступається своєю величчю. десь вдалені видніються будинки.  ця картина просто неперевершено передає почуття та ємоції глядача. 

  людина може значно довше прожити без їжі, ніж без води. ковток прозорої джерелиці, із-цілює мандрівників, поновлює сили хліборобам у спе-котливі жнив’яні днини, дарує радість пастухам. здавна в народі кажуть: яка криниця — такий і господар, який поріг — така й господиня. у цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. і особливо це стосується криниць — цих найевятіших місць. як тут не згадати прекрасний народний звичай. майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. над колодязями зводили всіляких форм дашки. вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.