Невеликий твір на любу тему.швидко будь ласка!

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. і ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. у кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.  я була дуже здивована і налякана, але батько подруги олександр степанович заспокоїв нас: "то був не вовк, просто собака, схожий на вовка". тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. і олександр степанович розповів мені таку історі  була зима. лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. він прислухався. скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.  прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. цуценятко зігрілося, вижило. лісник його вигодував, виростив. виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. його всі знають і ніхто не боїться. а звуть його просто — вовк, бо дуже він схожий на нього.  почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за вовка пішли додому. і всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину їм. 

(обставина підмет присудок  обставина додаток)                                                сьогодні я ходив у гості до максима                                                                   (підмет     присудок   прикметник додаток)                                                     яблуня мала великий врожай                                                                            

Як гадаєш, яка найвизначніша пам'ятка культури в україні? -на мою думку це чорна кам'яниця у льовові. -чому? обгрунтуй свою думку. - тому що,    у чорній кам'яниці тепер міститься  львівський історичний музей. свою назву чорна кам'яниця одержала у xix столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки xx століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам'яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. таємничість цієї кам'яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори львова,  — це закопчення білого каменю пісковику сажею внаслідок багаторічного опалення кам'яниці дровами та вугіллям.-як цікаво! твоя думка дуже важлива, проте я , що найвизначнішою пам'яткою історії та культури є скіфська золота пектораль із товстої могили.- чому саме вона? - мабуть, тому що, на думку вчених, пектораль була виготовлена ​​грецькими майстрами-торевтами   на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті  iv століття до н. е.   в ювелірних майстернях  афін   або  пантікапея .- що ж, твоя думка не менш важлива для , що обидві наші думки є правильними, тому що, усе це входить в історію україни, чи якимсь боком відноситься до неї.-так.твоя думка правильна.-до нових зустрічей.-бувай.