Іть сласти речення із слів сидів, листку, коник, латаття, на. над, літала, ним, трясагуска. коник, до, притиснувся, листка. із, баговиння, зеленого, випірнув, водяник. ізробити зв, язок слів

сидів коник на листку латаття.над ним трясогуска літала .коник притиснувся до листка.із зеленого баговиння випірнув водяник .

хто? коник (що зробив ? ) сидів (де ? ) на листку (чого ? ) латаття.

(хто? ) трясогуска (що робила ? )літала (де? ) над ним .

(хто? ) коник (що зробив ? ) притиснувся (до чого ? ) до листка .

(хто? ) водяник (що зробив ? ) випірнув (звідки ? ) із баговиння (якого ? ) зеленого.

Проблема батьків і дітей — це вічна проблема людства. бо як би не змінювалося суспільство, як би бідно чи багато не жили люди, ця проблема завжди залишається, тому що діти завжди хочуть жити самостійно: самі будувати своє життя, робити свої помилки і самі за них відповідати. і. с. нечуй-левицький у повісті «кайдашева сім'я» показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. а старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. розпад патріархальної сім'ї — це нелегкий етап у розвитку сімейних традицій, але життя змінюється і вносить свої корективи. молоді кайдаші хочуть жити по-новому, краще, ніж їх батьки, не хочуть і коритися батькам, бо вважають, що так, як жили їхні батьки, вже жити не можна — це вже минуле, а нове життя — будувати їм, молодим. щоправда, і вони не знають, як його будувати. я підтримую молоде покоління повісті в їх намірах будувати своє життя самостійно. і тому мені здається, що, одруживши синів, старі кайдаші повинні були їх відділити. однак старшим хотілося керувати молодими, як ними керували все їхнє життя. молоді кайдаші — працьовиті, люблять свої сім'ї, однак надмірне прагнення бути самому господарем затьмарило повагу до батьків і все те хороше, що вони їм дали. тому мені не подобається, як у боротьбі за приватну власність вони втрачають подекуди людську гідність. більш до вподоби мені лаврін і мелашка, бо я люблю людей ніжних, добрих душею, які мають ласкавий погляд, уміють розуміти прекрасне. мені здається, що потрапивши у становище цієї боротьби за «моє — твоє», вони зуміють все ж таки зберегти любов одне до одного. карпо і мотря, на мою думку, зовсім «зачерствіли», почуття їх любові замінилося матеріальними цінностями, а їхні діти не бачать батьківської любові й не виховують у них і любов до близьких, а значить, ростуть вони у становищі нелюбові. і це, звичайно, дуже недобре. я ніколи не міг зрозуміти, як можна підняти руку на людину, яка дала тобі життя, яка виховувала і доглядала тебе. і якщо вже життя склалося так, що дружина і матір не розуміють одна одну, то син повинен зробити все, щоб хоч повагу зберегти, якщо немає любові. ось таке моє ставлення до молодих кайдашів. з одного боку, я їх підтримую і розумію. з іншого боку, я не можу їм вибачити неповаги до батьків.

привіт павлусе!

я прочитала у творі як ти живеш.це для мене якось дивно.нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними, іншим.а ти навіть лінувався ходити на прогулянку - так жити неможна.не можна надіятись на те, що бог тобі щось пошле при цьому не старатися та не добиватися самостійно цілей.добре, що тобі пощастило коли кинули у вікно мертвого хорта, а він розсипався у дукати. потрібно щось робити,а не ледарювати! тобі пощастило в житі адже на все воля божа. якщо бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! раджу тобі зміни своє життя в кращу сторону!

14.02.2017р.                                                                                                                                            з повагою (своє ім"я)