До поданих прикметникiв добери i запиши за зразком спiльнокореневi дiеслова.познач наголос. зразок.тихий-стихае.синiй, темний, зимовий, хитрий, теплий.

Синій-синіє, синіють, підсинює., синіти   наголос1на и,2на и,3на і,4 на и темний-темніє, темнішає, затемнюється.стемніти.1 на е,,2на і, зна і,4 на е зимовий-зимуєзимувати, зазимував, перезимувати 1 на о,2 на и, з на и 4 на и хитрий-хитрить, перехитрив, схитрити.1 на и,2 на и друге, на и дреге ; теплий- теплішає, потеплішає, 1 на е,2 на і,3 на і

Калина – це невеличке деревце. люди здавна милувалися нею. її порівнюють з дівчиною. мов наречена, весною вкривається білим цвітом. влітку пишна та зеленоока тягнеться до сонця. восени вже виблискує золотом жовтогарячого листя. наливаються соком кетяги. взимку під білим покривалом снігу вона особлива гарна. звеселяє червоним кольором ягід усе навколо. закликає птахів поласувати ними.        калина - символ нашого народу. вона дуже гарна у всі пори     калина – гарне дерево.воно чудове навесні, коли квітує білим цвітом. його дуже багато, тому майже не видно зелених листочків. потім на гілках появляються кетяги малих круглих ягід. спочатку вони зеленого кольору. восени наливаються соком та червоним рум'янцем. вони дуже поживні з кислим смаком. після перших заморозків ягоди морщаться, проте стають дуже солодкими. їх полюбляють їсти пташки.       калина є символом вроди. гарних дівчат у народній творчості часто порівнювали з цим деревом.

ідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.

Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.

Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі.