Твір-мініатюра на тему : "чари рідної природи" з використанням різних складних речень

Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. як приклад він наводив бджолу, називаючи її "гербом працьовитості". а згадаймо нашого геніального митця т. г. шевченка. перебуваючи далеко від рідної землі, великий кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, - тополю, калину, хрещатий барвінок. гімн природі створила в "лісовій пісні" леся українка. а скільки поезії знаходимо у творах михайла коцюбинського, панаса мирного, івана нечуя-левицького та інших класиків української літератури. володимир сосюра писав:         любіть україну, як сонце, любіть,        як вітер, і трави, і         в годину щасливу і в радості мить,        любіть у годину негоди!         любіть україну у сні й наяву,        вишневу свою україну,        красу її вічно живу і нову        і мову її солов'їну.  людині необхідний зв'язок із рідною природою. подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. спадщина природи не менш важлива, для цивілізації, ніж культура. 

Колись давно, і навіть давним-давно, жив в дрімучому лісі бідний дроворуб. кожен божий день він ходив в ліс валити дерева. ось одного разу зібрався він в ліс, і дружина поклала йму в торбинку їжі, а через плече повісила повний бутель, щоб він перекусив і випив в лісі. цього дня дроворуб збирався звалити могутній старий дуб. “немало міцних дощок вийде”, -думав собі він. ось підійшов він до старого дуба, витягнув сокиру та так замахнувся, немов хотів повалити дерево одним ударом. але ударити він не встиг: раптом почувся тужливий голосок і з'явилася фея. вона стала просити і благати дроворуба не рубати старого дуба. здивувався дроворуб та й говорить: - що ж, не рубатиму, коли просиш. - так-то воно і для тебе краще буде, - сказала фея.- а я тебе за це віддячу, три будь-які твої бажання виконаю. тут фея зникла, а дроворуб відправився додому. до будинку було далеко, і бідолаха всю дорогу згадував про те, що з ним трапилось – все дивувався. коли ж він, нарешті, прийшов додому, і лише біля грубки всівся, як став його голод терзати: а до вечері було ще далеко. - ну як, вечеряти скоро будемо, стара? – запитав він дружину. - години через дві, - відповіла вона. - ех! – зітхнув дроворуб, - ось би мені зараз кільце кров'яної ковбаси, та потовстіше! і не встиг він це вимовити, як раптом – лясь! – в камін впало ціле кільце кров'яної ковбаси, та ще й такої жирної та смаковитої, що пальчики оближеш. здивувався дроворуб, а дружина його втричі більше здивувалася. - це що таке? – говорить. тут дроворуб пригадав все, що з ним вранці було, і розповів про це дружині, з початку і до кінця. але поки він розповідав, дружина все хмурилася та супилася, а як дійшов він до кінця, так і бовкнула: ах ти, дурень отакий! дурень набитий! на яку дурницю бажання змарнував. та щоб твоя клята ковбаса тобі до носа приросла! і не встигли вони оком моргнути, як кров'яна ковбаса вискочила з каміна і приросла до носа дроворуба. дроворуб смикнув за ковбасу, не відривається; дружина смикнула, - не відривається: смикали-смикали обидва, трохи бідоласі ніс не висмикнули, а ковбаса все не відривається – приросла як рідна. і тут дроворуб зметикував, що у адже нього залишилося всього одне бажання – третє, і останнє. і він тут же побажав, щоб кров'яна ковбаса відскочила від його носа. лясь! і ковбаса від носа відліпилась. і хоч дроворубові з дружиною не довелося кататися в золотій кареті та одягатися в шовк і оксамит, зате на вечерю їм дісталася така смачна кров'яна ковбаса, що пальчики оближеш.

  я тобі підкреслю члени речення, але я повідступаю кілька строчок бо інакше не вмію, а ти думаю розберешся під якеим словом що 

1. _ ._ .   - обставина, підкр крапкою тере(на пит відп де? як? та ін. наприклад: виплискуючи)

2. - підмет, приклад - роса

3.   - присудок, підкр мауже як підм тільки 2 прямі лінії й одна під одною,

  приклад - сивіла 

4. означення, я не знаю як позначити на комп'ютері але позн хвилястою лінією унизу і відповідає на питання які(в цьому реченні це слово перші) 

  у садку, на траві ,ще сивіла вилискуючи роса, а між темнозеленим 

_ . _ . _ . _ . _ . _         _ . _ . _ . _     _ . _ . _ .

                                   

листям,жовтіли перші груші.

             

                       

(розповідне, неокличне, складне(2 граматичні основи - сивіла роса та жовтіли груші), інтонація зіставлення, складносурдне, сполучникове(з'єднано протиставним сполучником сурядності - а). складається 3 2х частин 1) двоскладне, підмет - роса, вираж іменником жіночого роду однини, присудок - сивіла, вираж. дієсловом минулого часу, поширене, повне. 2) двоскладне, підмет груші - вираж іменником н.в. множини жіночого роду, присудок - жовтіли - вираж дієсловом минулого часу, поширене, повне.)

якщо накреслити схему, отримаємо: а () 

  зараз я тобі напишу те ж саме речення тільки після кожного слова в дужках я вкажу до якої частини мови воно відноситься(це, наскільки я пам'ятаю теж потрібно для синт. розбору речення) , а взагалі на письмі частини мови надписуються над відповідним словом(наприклад роса - іменник) олівцем. 

  у(прийменник) садку(ім) на(присл) траві(ім) ,ще(займенник) сивіла(дієсл) вилискуючи(дієсл) роса(ім), а(спол) між(прийменник) темнозеленим(прикм) листям(ім),жовтіли(дієсл) перші(числ) груші(ім).

тримай, сподіваюсь це