Скласти текст розповідь про прочитану казку

Нещодавно я прочитала книжку в. нестайка "в країні сонячних зайчиків". мені ця книжка дуже . в ній розповідається про чарівну країну сонячних зайчиків. це гарна країна. в ній живуть сонячні зайчики, які людям. також в цій книжці розповідається про хлопчика веснянку і його незвичайні пригоди. цей хлопчик, за сонячних і місячних зайчиків,звільнив свою країну ластовинію від хуліганців і жахливого пана морока. і в країні ластовинії всі жили щасливо.

Калина з давніх часів була символом українського народу.  калина звичайна представляє собою гіллястий чи чагарник невелике деревцоіз сіруватою корою стовбурів і галузей, часто покритої тріщинами. трьох- п'ят-лопатеві листи з великими зубцями розташовані на галузях один одному. зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. білі квітки зібрані на верхівках галузей у плоскі зонтиковидные суцвіття з 6—8 променями суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. крайові квітки в суцвітті мають білий колесовидный віночок і звичайно марні; квітки, розташовані у внутрішній частині суцвіття, обоеполые, білі чи розоватые, мають колокольчатую форму. саме вони і плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі. цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні — вересні. а по долинах рік вона зустрічається й у лісостепу. вогкуваті узлісся лісу, галявини, вирубки, берега рік, озер і болот-улюблена її місця обитания цієї рослини крислаті широколиственные кущі калини часто можна зустріти в садах і городах. а один з її видів, відомий садівникам за назвою «буль-де-неж», чи «сніжна куля», відноситься до числа кращих декоративних чагарникових порід. плоди калини досить гіркі на смак, але, будучи замороженими, утрачають значну частину гіркоти і стають ласим видобутком птахів особливо гарні  пироги і пиріжки з калиною і томлена в духовці калинова каша з медом.

Довжина тіла — до 17 см, розмах крил — 27-31 см, вага — 28-40 г, тривалість життя — 7 років. Птах розміром більший за горобця. Самці і самки дуже відрізняються за забарвленням. Дорослий самець майже повністю яскраво-червоний. З віком забарвлення самця стає насиченішим. Задня частина черева і підхвістя сірі. На бурих покривних перах крил червоний відтінок. Махові і стернові пера бурі. Ноги темно-бурі. Самка сірувато-зелена, на спині помірна темна строкатість, поперек і надхвістя жовтувато-зелені. Молодий птах сірувато-білий, з густою темною строкатістю. Шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють йому підвішуватись на шишках вниз головою, і глибоко вирізаний хвіст. Птах легко визначається за незвичним дзьобом (як у соснового шишкаря, але не таким товстим і менш загнутим) — він хрестоподібний, верхня щелепа перехрещується з нижньою. Цікаво, що пташенята з'являються на світ з нормальним дзьобом, як у більшості птахів.

Від білокрилого шишкаря відрізняється відсутністю білих смуг на крилах, від соснового шишкаря — вужчим дзьобом і дещо меншими розмірами.