Склади дiалог розмови з мамою про робочий день? зделать

Добрий день матуся !   добрий деньіванко як твої справи   спитала матуся ! да так трошки втомився в школі а втебе як справи  спитав  іванко я теж дуже замарилась на роботі ходім іванко до дому відпочивати   ходім відповів іванко,

у людини завжди змінюється настрій. то вона у радості, то у смутку. а що ж для людини є радістю і смутком сьогодні? цікаве і складне питання. у кожної людини є свої інтереси, але щось всіх нас об'єднює. всі ми цінуємо свою родину, і бачити її здоровою - радість. всі ми засмучені коли хтось із близьких хворіє. коли проблеми на роботі та у школі ми не радіємо так, коли нам додали до зарплати якусь копійку, чи у школі ти отримав п'ять дванадцяток. у кожної людини є свій час і причина смутку та радості.

оселю катерини білокур я розшукував недовго. запитав у босоногих дівчаток, які гралися на стежці. у відповідь на моє запитання вказівні пальчики ткнули повітря в напрямі, де білів причілок звичайної української хати.

я підійшов до хати, зупинився. відчинила хвіртку, вийшла жінка в темній терновій хустці, заговорила м'яким голосом, гостинно запросила увійти.

на покуті темніли образи старі, ледь помітно виблискували тьмяною позолотою. недалечко від ікон висів портрет шевченка. з простенької його рами розгорнуто звисав рушник, наче гаптовані крила якогось дивного білого птаха або величезного метелика.

у кутку була охайно підведена червоною глиною піч, що милувала око мальованим килимом. вона, наче огрядна молодиця в білій вишиваній сорочці, посідала в хаті чимале місце.

вздовж стола стояла лава. на довгому ослоні, на яке падало світло з двох невеликих вікон, - тюбики фарб, саморобні пензлики. за палітру правив шматок скла, що лежав поруч.

на стінах світлиці висіло кілька картин. я замилувався квітами, що жили на полотнах такою яскравою красою. картини, що висіли на стінах, були в неоковирних рамках, а деякі висіли без рам.

у цій пропахлій фарбами і живими квітами кімнаті художниця творила. тут не було навіть звичайнісінького мольберта.

я мовчав. був зачарований, але й здивований життям цієї скромної і разом з тим такої талановитої та наполегливої жінки. (за м. сарма-соколовським; 205