Вiдреагувати запропонованi словосполучення i речення. вiдкрий дверi i закрий форточку

відчини двері та зачини кватирку

ответ: багато я бачив гарних людей, ну такого як батько, не бачив. голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. весь в полоні у сумного, і весь в той же час із якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.

скільки він землі впорав, скільки хліба накосив! як вправно робив, який був дужий і чистий! тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою десною на траві. жарт любив, , влучне слово. такт розумів і шанобливість.

одне, що в батька було некрасиве,— одяг. ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням.

і все одно був красивий,— стільки крилося в ньому багатства. косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня — однаково.

з нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів — він годився на все. багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.

таннім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.

я відвідую заняття школи карате. стало відомо, що ігор п. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. ми знали, що за ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. але щоб ось так… тренер довго розмовляв із батьками ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.

на одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. ми вишикувалися в дві шеренги. ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. ігор плакав. йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. я думаю, що це буде йому уроком на все життя. ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.