Знайти присливья про мову на украинском языке

•рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. •мовивши слово, треба бути йому паном. •слово до ради, а руки — до звади. •слово до слова — зложиться мова. •хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. •хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. •птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. •більше діла — менше слів. •будь господарем своєму слову. •слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. •від красних слів язик не відсохне. •від солодких слів кислиці не посолодшають. •від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. •від теплого слова і лід розмерзається. •вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. •впік мене тим словом, не треба й вогню. •гостре словечко коле сердечко. •де мало слів, там більше правди. •діла говорять голосніше, як слова. •де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться

На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість україні, але, на жаль, це тільки слова. проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок україни віддали за неї найдорожче — життя. ми стали свідками цього. і досі пролива­ється кров найщиріших патріотів. історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. про це розпові історичні пісні й думи, художня література. прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, яро­слав мудрий, справжні патріоти залізняк, гонта, кривоніс, дорошенко, богдан хмельницький, ле­ся українка, тарас шевченко, михайло грушевський

Самый лучший способ отметить день независимости - посетить какое-нибудь интересное место, связанное со славной украины, например одну из казацких столиц. батурин - подходит для этого. мы до этого там не были, а отзывы о тамошнем недавно отстроенном -культурном заповеднике «гетьманська столиця» разные. одни говорят, что новодел и картинка для туристов, другие - хорошо и качественно отреставрировали, и что есть на что посмотреть. в этом году решили взглянуть на батурин, ну и вообще посмотреть что там еще хорошего в округе.  выехали и з киева не рано, около 10.00 и по окружной вокруг броваров к первой точке нашего маршрута - козельцу. сразу хочу отметить, что дороги в тех краях на удивление хорошие. трасса киев -чернигов вообще роскошна, после поворота на глухов четыре полосы превращаются в две, но тоже всё пристойно. ну и мелкие дороги коропского района вполне годные. радует такое положение дел: будут дороги - будут и туристы ездить. единственная дорога, что там сейчас не в хорошем состоянии, по которой возвращались домой - это участок что возле полегона десна, старая дорога чернигов-киев. вот ее изрядно подпортили за последние несколько месяцев. козелец поселк на берегу реки остёр. в xvii - xviii веках - административный центр кзелецкй сотни киевскго полка, место дислокации полковой казацкй старшины. в поселке сохранилось нескольк интересных памятников той эпохи: николаевская церковь (1784), вознесенская церковь (1866-74), дом канцелярии киевского полка (1756-60),усадьба «покорщина» (1750-е и 1760-е) — одна из старейших дворянских усадеб левобережья. ну и конечно самая главная жемчужина, памятник архитектуры национального значения - собор рождества богородицы (1752-1763гг). в этт раз удалось даже внутрь попасть и посмотреть на красивейший деревянный иконостас, в работе над которым, как полагают, принимал участие растрелли.