Твір миниатюра "мій обов*язок перед природою"

Мій обов'язок перед природою мова землі земля прокидається щороку від сну. здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. тоді настає справжня весна. а ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «бережіть мене, я багата, я родюча. піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків. доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. поважайте мене, я гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». я слухаю цей голос землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим, хто не поважає тебе. обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду сумлінно виконувати. моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля — свята. сьогодні ми цю святість утратили. ми так ретельно вичищаємо асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять дерева, трава, що росте поруч. і ми байдуже кидаємо сміття під ці дерева, молодики свої недопалки. рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. сподіваюся, що моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її та захищати, як те робили колись наша предки. ми навчимося розуміти мову землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро повернеться добром

Біжу я між крутих берегів - я, веселий лісовий струмок. біжу, не втомлююся; на рябих камінцях - позваниваю, в коренях деревних.ось клен високий на узліссі стоїть, дивиться у світле водяне дзеркальце.- пригожий я? - питає.- всім на заздрі! - відпові. - лапаті листки червоним-червоні, яскравіше вогню горять, світліше зіроньки не пошкодуй для мене п'ята-десяточка! трусонув клен верхівкою, опустилися на воду листя попливли, ніби кораблики з червоними вітрилами. я їх підганяю, несу, всьому світу показую. а попадеться темний так нудний омуток - залишу в ньому парочку. щоб сяяли - світили, щоб місце прикрашали, чий-небудь 'ються крути бережки, кличуть вдаль. біжу я між них, біжу-поспішаю.ось через місток малі дівчата йдуть, в кузовах та лукошках ягоду журавлину несуть.- чи не хочете напитися? - кричу. нахилилися дівчата до води, в одного з кошика ягоди прокидалися. - не пропадати ж добру - підхоплю я їх, обмою, де-небудь на чистий пісочок винесу. а  ось знадобляться тому, хто кисленьке любить!

  у багатьох моїх друзів є планшет. я також мрію, щоб мені його купули, адже це дуже корисна річ.   через планшет можна будь-коли, навіть якщо ти далеко від дому, заходити в інтернет, де можна знайти багато корисної інформації. на нього можна завантажувати цікаві ігри, музику, відео, а значить, тобі ніколи не буде сумно. він має багато корисних функцій. це, наприклад, фотокамера, відеокамера, фотошоп, де можна відредагувати фотографії. є спеціальні програми, через які можна замовити таксі, або  квиток на літак. багато планшетів можна використовувати як мобільний телефон, це дуже зручно для спілкування з рідними та друзями.  а для мене дуже важливо, що там можна робити різні записи, занотовувати свої спостереження.тож, напевно, це важлива для людини річ!