Звуко буквений аналіз слова стільки

Прибыль процесін као панама

Серед людей іноді зустрічаються такі, які вважають, що модна зачіска, стильний одяг — це запорука успіху у будь-яких справах. безумовно, до певної міри це так, але не зовсім. усе криється в душі людини. отже, як каже прислів'я: "зустрічають по одежі, а проводжають по розуму". так, саме розум — найцінніший скарб людини. розумна людина ніколи не буде шукати причину своїх негараздів у зовнішньому вигляді.  головний герой п'єси м. куліша мина мазайло теж шукав причину своїх життєвих негараздів у немодному українському прізвищі: "ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: мазайло! жодна гімназистка не хотіла гуляти — мазайло! за репетитора не брали — мазайло! на службу не приймали — мазайло! од кохання відмовлялися — мазайло! "  тим часом головний герой має родину, дім, непогану роботу. жодних проблем через українське прізвище він не має. виходить, що справа зовсім не в прізвищі, а у світогляді людини. а світогляд мини обмежений, вузький. мазайло здатний вигнати свого сина через те, що той не сприймає батькових ідей, інколи не погоджується з ним.  українізація для мини — щось вороже: "серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади"- він вважає: "українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія".  для головного героя п'єси історія свого роду нічого не значить. він забув, що з діда-прадіда сам він українець, а предки його — мужні і славні люди. у маренні до нього з'являються діди запорожці, чумак, селянин, і мина, злякавшись їх, кричить: "ой-о! залишаю! залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте " мазайло думає про корінь слова, а як би хотілося, щоб він пригадав корінь свого роду і зберіг його. але мина відмовився від родинних коріннів.  сучасники куліша побачили в героях п'єси своїх знайомих, сусідів, себе. фразами з тексту заговорили всі. 1929 року було навіть надруковано інтермедію "лист мини мазайла до наркома освіти м. скрипника", де герой спростовував виступ куліша, називаючи виступи наклепом. він доводить: "у наших установах ще є досить людей цілковито свідомих у справжній національній політиці я на службі свої обов'язки виконую і вживаю отую українську мову, коли треба писати до наркомосу чи до якоїсь місцевої української "  це було в 30-ті роки. а зараз? чи змінилося щось на сьогоднішній день?   прикро зізнатися, але й зараз живуть такі "мазайли", які соромляться свого походження, своєї нації. чи чуєте ви українську мову у транспорті, в магазині, на вулиці? не ту, яка лунає з приймачів, а живу мову, мову спілкування. мабуть, дуже рідко. чогось наші сучасники забувають, якого ми роду, де наше коріння.  отже, можна сказати, що п'єса м. куліша актуальна і сьогодні. і буде це до того часу, поки існуватимуть такі мини. 

Одного ранку виходиш на вулицю і відчуваєш особливу прохолоду. ось і осінь. хоч сонце все ще яскраво світить, але вже не пече по-літньому. і вітер якось по-іншому колише дерева. і небо змінилося - ніби стало ближче. сонячне світло пом'якшав, пожовк, він більше не сліпить око. зате радують око осінні наряди природи - жовта, багряна, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яний суха трава. ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, суцільно усипані солодкими пензлика винограду, рум'яні яблука і золоті груші в садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі і повітря змінився. тепер він наповнений новими осінніми ароматами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. у лісі пахне хвоєю і грибами. повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту і вляглася після дощу пил. відчувається свіжість і прохолода. осінь і звучить по-особливому. шумить вітер, дзвенить дощ, шарудить палая листя. уже не чути літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли і оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. безтурботне літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. скоро птиці великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло. осінь - красива, мінлива і ненудна пора.