Письмовий докладний переказ твору "звідки взялася черепаха" не науковий. міф!

Черепаха - дивне створіння. нiжки в неї коротенькі, голiвка маленька, а зверху панцир, мов тарiлка перевернута. звiдки вона взялася? а ось звідки. розпові, що якось їла одна жiнка смажену курку і побачила старця, що йшов до її хати. не захотіла жінка куркою ділитися, накрила сковороду зверху мискою i у пiч поставила. зайшов старець у хату до жінки і каже: "добра жінко, я такий голодний. дайте мені що-небудь з'їсти". "нiчого нема", каже жінка. вiн знову просить хоч щось.та божиться, що нiчогісінько нема в хатi. тоді старець попросив її вiдслонити пiч. вiдтулила жiнка заслiнку, а з печі курка смажена вилазить, а на животi та спинi у неї дві полумиски. соромно стало жінці, хотiла вона просити пробачення, але зник старий. здогадалася жiнка, що то сам бог. з тих пір і живе черепаха, схожа на курку між двома полумисками.  

пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. на мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.

українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.

моя тварина — це кішка, яку я колись назвала іриска. моя кішка — біло-руда, зі смужками. очі в неї світлі, погляд ясний. вушка з одного боку білі, а з іншого — руді.

одного разу з моєю кішкою ірискою стався цікавий випадок. вона сиділа на підвіконні й дивилася у вікно. вікно та кватирка були щільно закриті. і раптом до вікна підлетіла синиця і з цікавістю стала заглядати в кімнату. іриска напружилася, і навіть трошки зафиркала. але кидатися на синицю вона не стала. розуміла, що до синиці їй не добратися, їх розділяє скло.

взагалі, моя кішка іриска дуже розумна. коли вона тільки з’явилася в нас, то швидко розібралася в тому, що таке когтеточка й лоток. ночами моя кішка не бродить, а спокійно спить. починає возитися тільки за п’ятнадцять хвилин до дзвінка будильника.

я ніколи не кричу на свою кішку. адже в них відмінний слух. вони чують писк миші під підлогою навіть при гучних звуках. якщо я в чомусь незадоволена своїм вихованцем, то намагаюся вселити їй щось, просто кажучи впевнено. інтонацію моя кішка розуміє відмінно.

іриска дуже любить рибу, а ось сметану не надто. коли моїй кішці подобається якась їжа, вона смішно крутить вушками.

коли в іриски був день народження, я їй заспівала пісеньку, а вона постукувала лапкою.

що ще я можу розповісти про кішку іриску? вона побоюється порохотяга й пральної машини, але не боїться сусідського грізного пса дунгуса та не любить залишатися наодинці. напевно, іноді їй хочеться сказати мені, що ввечері треба поспішати додому, що вдома мене чекають не тільки рідні, а й віддана кішка.