Зачинити - відчинити скласти речення

вироби з намистин, бісеру, всяких скелець, нанизаних на кінський волос, травинку, а пізніше нитку і - вже в наш час - волосінь, відомі з найдавніших часів. ще в давньому єгипті та індії такими намистом прикрашали одяг, шию, руки, та й зрештою, все, на що їх можна одягти, пришити, прив'язати, вплести і так далі. в індії такі вироби називаються хар, в ефіопії - чале, в болгарії, румунії та молдові - гардан і згарда, у білорусі - пляценкі і горлячкі, в україні - гердан і сиплянки в литві - каролінес, в узбекистані - зебігардан, у словенії - нагрделнікі і, нарешті, у росії - ожерелкі, цепочки, гайтанки та "фенечки". словом, де їх тільки не носять і як їх тільки не називають!

скло навчилися робити в давньому єгипті 4000 років тому. і з того часу жінки втратили спокій. ці різнокольорові блискучі кульки кого завгодно зведуть з розуму. все, що виглядало одноманітно, нудно, сіро: одяг, взуття, головні убори тощо - люди прагнули прикрасити будь-якими доступними способами. вишивали, розмальовували, чого тільки не нашивали! і все-таки про бісер не забували ніколи. на русі мистецтво бісероплетіння називалося нізаніем. кольоровими скельцями прикрашали не тільки одяг. чоло, шия, вуха, чим багатша наречена, тим багатший убір. сьогодні, здавалося б, померле мистецтво виготовлення бісерних виробів знову стало популярним. подивіться-но на зап'ястя дівчат, на їх рюкзаки. та й студентки не відстають. а найголовніше, він браслетик - один-єдиний, тому що в магазині бісер продається в пакетику, а "фенечки" треба зробити самим.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, "уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції". Безліч уявлень виникає у голові людини щодня. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, най значущі залишаються в пам'яті і складають уяву. Отже, уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.

Нелегко відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також від процесів мислення. Розв'язанню цього завдання Аристотель присвятив книгу "Про душу".

Объяснение: