Скласти розповідь-казку на тему золота осінь

Осіння пора! як заворожує вана своєю красою.       чудово,неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає  останнє листя,наче пофарбоване  чарівним  пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному  таночку поки тихо долетить до землі.приємно йти доріжкою,коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо  граючись, розносить приємні пахощі достиглих ягід.         де -не -де з-під опалого  листя маленькі боровички,лисички,підборезовики.             а високо  в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки,нагадуючи своїми  обрисами різних казкових персонажів.розсікаючи небесну блакить повагом летять  і зажурливо курличуть журавлі.         як хороше,як гарно навкруги! і тобі осінь за  цю красу!

Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.

типографське мистецтво може бути охарактеризованеяк мистецтво правильно розподіляти друкований матеріал у відповідності з конкретними цілями,тобто розміщувати літери,встановлювати пробіли і т.д.типографське мистецтво являє собою ефективний засіб для досягнення переважно утилітарних цілей і лише в окремих випадках — естетичних, бо в наміри читача рідко входить насолода одним тільки зовнішнім образом того чи іншого видання. тому будь-яке оформлення набору, котре — незалежно від спонукань друкаря — створює бар’єр між читачем і автором, є помилковим. з цього слідує, що під час друку книг, розрахованих на читання, залишається вельми незначне місце для «яскравої» типографії.

p.s - можна дещо забрати з тексту.

у житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. у певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.

на жаль, далеко не всі жителі україни в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. яким би не був нинішній національний підйом в україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті ві перевагу саме російській, а не українській мові. через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. що ж ми тоді будемо робити? які будуть наслідки цього? це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі.

отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? по-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. по-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. ми втратам і це теж.

але найголовніше, що всі ми можемо втратити у зв’язку з втратою рідної мови – це українська державність. ні для кого не секрет, що навіть у сучасному ізованому світі є деякі важливі ідентифікаційні речі, які відрізняють одні народи від інших. і в нашому випадку такою річчю є мова. і якщо у нас її не стане, може постати питання: а чим взагалі українці відрізняються від сусіднього великого народу? і за цим впевнено послідує повна втрата державності, тому що внятної відповіді можна і не знайти. наслідки втрати державності можуть бути надзвичайно серйозними.

підбиваючи підсумки, хотілося б сказати, що наслідки втрати рідної мови, української мови, будуть катастрофічними для нашого народу. саме з цієї причини рідну мову слід берегти, розвивати, прищеплювати молоді і як можна частіше використовувати в побуті і де б то не було ще.