Вiдредагувати словосполучення: приймати заходи прийняти участь одночасне схвалення дiстали згiдно наказу

Вживати заходів , взяти участь , згідно з наказом (відповідно до наказу) , одночасне схвалення отримали .

мені подобаються книги стівенсона. я дуже люблю перечитувати «острів скарбів» про піратів і море. але стівенсон писав ще й вірші. я прочитав його вірш «вересовий трунок» і хочу розповісти, що я думаю. у вірші розповідається про стародавній напій, який пили крихітки- медовари. вони жили в древній країні, і їх називали пікти . я запитав у батьків, хто такі пикти. виявляється, що пікти – це стародавній народ, який жив в ії. їх називали піктами або «розмальованими», тому що вони були всі в татуюваннях. вересковий трунок був дуже смачним напієм:

«з вересу напій

забуто давним-давно.

а був він солодше меду,

п’яніший, ніж вино».

для нього брали нектар з квітів вересу. але народ медоварів знищили вороги. вони вміли воювати і завоювали землі піктів, вони вбили всіх, кого знайшли. але вересовий мед вони варити не вміли. потім, коли навесні зацвів верес, смачний напій варити стало нікому:

«літо в країні настало,

вереск знову цвіте,

але нікому готувати

вересковий мед.

у своїх могилках тісних,

у горах рідної землі

крихітки- медовари

притулок собі знайшли».

і тоді король воїнів наказав катувати двох, хто залишився в живих, тому що хотів спробувати смачного меду. мені було дуже шкода їх, тому що вони обидва померли. хлопчик і його старий батько не видали таємницю меду. я думаю, що вони це зробили не даремно. вони залишилися лише вдвох, і нікого з їх рідних більше не було. всі лежали в могилах. хлопчику і його батькові потрібно було не віддати ворогам останній секрет – все, що залишилося від їхнього народу. старий сказав королю, що видасть секрет меду, але йому соромно перед сином. тому нехай сина вб’ють, а він все розповість:

«таємницю давно б я видав,

якби син не заважав !

хлопчику життя не шкода,

загибель йому дарма.

мені продавати свою совість

совісно буде при ньому.

нехай його міцно зв’яжуть

і кинуть у безодню вод,

а я навчу шотландців

готувати старовинний мед! ».

він обдурив короля, бо не збирався видавати йому таємницю і помер. але мені здається, що старий батько вчинив неправильно. чому він думав, що його син видасть таємницю? усі завжди лають тих, хто молодший. це неправильно. адже, коли вони виростуть, вони стануть такими ж, як ті, хто їх лаяв.

про що може бути цей вірш? я думаю, що стівенсон розповідає про тих, хто любить батьківщину і свій народ і не боїться померти за них. у вірші дуже запам’ятовуються хлопчик і його батько. і ще я думаю, що кожен повинен вміти захищати себе і своїх рідних, тому що завжди є ті, хто сильніший і для кого всі чужі – вороги. а король завойовників мені не сподобався. він був неправий, коли вбивав усіх піктів. люди повинні жити між собою мирно, і тоді не зникнуть з землі давні таємниці, які люди своїм дітям і онукам.

22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, відзначається День Соборності України.
Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак у 2014 році указом Президента свято було відновлено як День Соборності України.

В українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць. Так, саме 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав - УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій, - в єдину соборну Українську державу.
Яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

Відтоді в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.