Діалог між двома подругами, яка одна з них перебувала в лікарні, друга пропонує їй в навчанні

Привіт я вирішкила тобі з навчанням привіт скажи а шо задавали по ії задавали 514 і 532 номер і,а читати по всесвітній історії строрінка 146-157 і подруго нема за що,я ще тобі куплю апельсинів завтра! і я завтра буду почуватися краще! допобачення допобачення

Сонячний ранок. чисте синє небо без жодної хмаринки. буяють зелені сади та газони. навколо найсучасніші будинки дивовижної архітерктури: аквапарк, станція дружніх галактик, торговий мега- центр, школи з дистанційним навчанням тощо. надшвидкісне мет­ро та автобани можливість зручно дістатися будь-якого місця великого міста. люди усміхнені та задоволені. що це за місто? це місто моєї мрії, у якому ніхто б не відмовився жити. споді­ваюсь, що таким воно буде в недалекому майбутньому. місто для щасливої людини, де все налагоджено для комфорту та добробуту. але дива без праці не буває. золоті руки працьовитих людей і ро­зумні думки науковців здійснити мрію. починати йти в майбутнє можна зараз. треба жителям кожного міста подбати про його чистоту та безпеку, прагнути зробити його кращим. хай же кожний подбає про місто своєї мрії!

тарас григорович шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник україни. з-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в академії мистецтв у петербурзі. його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!

перед нами молодий шевченко, йому лише 26 років. темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. пізніше він напише: «караюсь, мучусь, але не каюсь! »

овал обличчя юного тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.

це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.