3. відредагуйте речення : положи зошит у портфель. нам сьогодні повезло. я не вспів помити посуд. сашко самий вищий у класі. закрийте, будь ласка, двері. нужно побыстрее

Поклади зошит у портфель. нам сьогодні пощастило. я не встиг помити посуд. сашко найвищий у класі. зачиніть, будь ласка, двері.

Главные герои «Ильи Муромца и Соловья – разбойника» – русский витязь, и разбойник, олицетворяющие собой две человеческие ипостаси, добро и зло.

Илья Муромец является положительным персонажем, Соловей-разбойник - отрицательным.

Ему победить то что он всегда совершал добрые дела, а в былинах побеждает добро. В былине он предстаёт пред нами как умный, справедливый, сильный, мужественный.

Нравственные идеалы русского народа: прославление мирного труда, мастерство, трудолюбие, физическая сила, чувство собственного достоинства, доброта и честь. В былине «Илья Муромец и Соловей-разбойник» воплотились народные представления о воинской доблести, о мужестве, преданности и неподкупности. Именно поэтому народ воспевал в былине подвиги богатырей.

Былина учит быть честным и добрым

Ми протягом віків сперечаємося з теми добра і зла, так і не дійшовши спільного висновку, і здається, ці суперечки ніколи не закінчаться. звісно, більшість ще  з казочок у дитинстві привчається бути добрими і хорошими, проте життя не є справедливим, отож не треба дивуватися, якщо у світі трапляється щось погане. боротьба людей як сторін світлих і темних сил не матиме кінця, бо її кінець означає занепад, бо кінець боротьби означає кінець прогресу та руху вперед. бажаєш  розвиватися - грай з сильнішим суперником. ось так і співіснують у нашому світі сторонники доброти, милосердя, вірності й надії, напротивагу яким існують зло, безнадія, агресія і заздрість. помилковим було б вважати, що всі люди діляться на "хороших" і "поганих", бо у кожному з нас є світла і темна сторона, але важливо те, яку ми обираємо. так живуть у вічній боротьбі прихильники двох життєвих шляхів. кожен з цих людей має свої погляди, думки, які відстоює, усі вони правильні і помилкові одночасно. а існують люді сірі, байдужі. які не обрали собі жодного з запропонованих життям шляхів. якщо чорний - то зло, білий - добро, то сірий - щось середнє, і саме ця середина не є золотою. ці люди збились із шляху й блукають, блукають у темряві, а як наткнеться на таке чиясь душа палка, гаряча, то відчує самий холод і байдужість. це гірше, ніж зло, гірше, ніж будь-які його прояви. то як впізнати таку людину? просто: дивитись у дзеркало душі - очі, і якщо це дзеркало пусте й не бачить нічого перед собою, крім темряви, то минайте, минайте його. тяжко буде врятувати таку загублену душу, світло тисячі ліхтарів не вразить її. вона сіра. безкольорова. сірий колір не личить у якості кольора душі. одяг можна носити сірий, будеш собі неначе перепілочка гарний. та чи має сенс зовнішня краса, коли очі твої холодні, мертві?