«Не жити на світі» Корабель линув уперед, долав бурхливі хвилі. Він то громадився на гребенях, то м'яко западав униз, тоді знову піднімався й рухався далі. Богдан пройшовся хиткою палубою, глянув за борт, зазирнув у зеленкувату безодню. На поверхні моря гойдалися, витанцьовували прозорі парасольки. Вони були ніжні й прозорі. Красою ці морські створіння нагадували квіти. То були медузи. Раптом недалеко від борта з води вистрибнула сіра тварина з блискучою шкірою. Вона була тупорила, мала великий, схожий на качиний дзьоб. Звірина стрімко злетіла над водою і шубовснула на хвилю. Це був дельфін. Моряки вважають дельфінів своїми друзями. Тварини вказують кораблям безпечний шлях до берегів, іноді рятують тих, хто тоне. А от медузи отруйні. Якщо взяти таку красуню в руки, вона боляче опече шкіру. Як же багато на світі оманливого! Де добро? Де зло? Часом ворог здається другом, а друг ввижається ворогом. Щоб не помилитися, треба судити не за зовнішністю, а за справами. Не жити у світі! Написати стислий переказ. ОЧЕНЬ ОТ