Надо написать мини-твир с 10 диесловами майбутнього

На цьому тижні я піду гратися з друзями. ми будемо фотографуватися і гратися листям . потім будемо   літнім людям. а ввечері підемо до ме у гості і будемо пити чай і їсти печиво.   ось так я планую провести сьогоднішній день разом з друзями. (пропоню тобі свою версію).

Перша книга в житті кожної людини з’являється в ранньому дитинстві, коли батьки читають казки, вірші, оповідання. саме з того моменту дитина починає усвідомлювати всю красу писемності. першою прочитаною книгою зазвичай стає та сама казка, яку ми чули, але ще не вміли читати. на даному етапі формується сприйняття і зацікавленість.перші книги з’являлися в усній формі, їх зміст передавався з покоління в покоління. потім книги почали викарбовувати на камені, дерев’яних дощечках… згодом з’явилися писемні книги. вони були дуже коштовні і дозволити собі купити таку книгу міг не кожен.в радянському союзі, щоб купити книгу, требо було спочатку здати деяку кількість макулатури, отримати довідку про здачу та тільки після цього вам змогли б продати якусь книгу.на сьогоднішній день – книга невід’ємна частина життя майже кожної людини. вона відкриває вікно в новий яскравий та незвіданий світ. ми живемо в вік комп’ютерних технологій, де знайти книгу можна в електронному варіанті і в багатьох випадках – безкоштовно. на полицях книжкових магазинів є великий вибір як української, так і іноземної літератури і вона доступна кожному без винятку.книга – справжня скарбниця мудрості. читаючи книжки, ми збагачуємо свій внутрішній світ, словниковий запас, тим самим робимо себе набагато цікавішою людиною, як для самого себе, так і для оточуючих. книги приймати правильні рішення в багатоьх ситуаціях. дивлячись на героїв книги, ми пізнаємо самих себе, таким чином вчимося на чужих помилках і обійти їх.на мою думку, кожна людина моє прочитати хоча б одну дійсно цікаву їй книгу, щоб дійсно спробувати її смак. і ніколи не треба зупинятися в читанні, адже тоді з вами стане навіть не цікаво спількуватися, бо в людини, що не читає книжки – обділена красою мова, суха, не мальовнича. різними шляхами йде читач до улюблених книг. аж з дитинства й до дорослого   віку його книги, у яких є місце для почуттів, уяви, розуміння покликання, осмислення життя і для відкриття власних думок. кожна книжка вчить, розважає, змінює звички й характер, визначає мету і викликає бурхливі пристрасті.

Казка про сполучник жив собі в державі рідна мова скромний службовець на ім’я сполучник. він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує можна й окремо жити непогано. от і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмі і що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.набридли сполучникові такі кпини. от і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.ішов сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його рідна українська аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’є бачить, аж ген курява піднялася. а то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно. зрадів сполучник і з радістю повернувся додому. від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, запрошували в гості. сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того рідна мова розквітла, стала милозвучною та співучою.