Твір миниатюра на тему краще мовчати ніж брехати

Далеко не секрет, что многие комплименты, так часто произносимые людьми, делаются специально, и предназначены для достижения каких-либо целей. в результате получается так, что эти “красивые слова” ни что иное, как ложь и дешёвая лесть. но, тем не менее, они всё равно воспринимаются человеком, как приятный жест в его адрес, ослабляя мысли и логику. закутавшись во всю эту наигранную завуалированную “шубу”, можно подобраться к человеку достаточно близко, чего, собственно, и добиваются комплиментщики. так для чего же делают комплименты? в большинстве случаев для того, чтобы ублажить и искусственно возвысить человеческую гордыню, и далее – воспользоваться состоянием личностного самолюбования “жертвы” для чего-либо. а теперь, попытаемся дать более-менее точное определение слову комплимент.комплимент – это своеобразная форма фальши, когда один играет на гордыне другого, в стремлении получить что-либо взамен..   вот так, коротко и понятно. поэтому, самое правдивое проявление комплимента – это обыкновенное молчание. рассмотрим другой вариант, выраженный желанием сказать что-то искренне и с душой. когда одному ничего не нужно от другого, когда произносят что-то хорошее без корыстного умысла.. подобное проявление всегда ощущается на энергетическом уровне, и воспринимается без всяких внутренних негативных осадков. и это уже будет не комплимент, а просто – добрые слова. “увидеть” людей, которые говорят лживые восхваления – не сложно. реагировать лучше так: отвечать открытой формой сокрытого ими умысла, моментально оценивая ситуацию и разоблачая комплиментщика. в таком случае, вся наигранная лживость сведётся, в конце концов, на нет. не забывайте, что постоянные “комплименты-шубы” не делаются тем, кто не лжёт сам. иными словами – их не говорят, если отсутствует похожая ответная реакция. в этом мире подобное притягивает подобное, и если вы допускаете такие комплименты, то впитываете в себя их ложь, а значит – лжёте самим себе и окружающим. принимайте только чистые и искренние слова, игнорируйте лицемерие, и только тогда вы привнесёте в свою жизнь больше добра и ясности, оставляя позади устоявшуюся клоаку из лжи и корысти..

  у  кожної людини є своя мета в житті і своє уявлення про успіх. для кого успіх – це матеріальний достаток, а для кого це, перш за все, досягнення гармонії з самим собою і природою. на мою думку, успіх повинен приносити задоволення. а чи принесе він бажаного, якщо досягати його не правдивим шляхом, а обманюючи людей або підлещуючись до них? думаю, що ні. тобто, заради справжнього успіху не можна кривити душею і намагатися знаходити компроміс з власним сумлінням           яскравим прикладом   залежності результату від способу його отримання є трагікомедія івана карпенко-карого «сто тисяч». головний герой твору - герасим калита, -  намагаючись примножити свої статки, зраджує своєму сумлінню і вдається до злочину. він, усвідомлюючи всю сутність нечесної справи, погоджується на угоду про отримання фальшивих грошей. а потім же, сам втрапляє до паски злодіїв: гроші він не отримує, а ще й втрачає своїх п'ять тисяч. цей приклад показує те, що нечесний шлях до також нечесного успіху.             в звичайному житті, а не на сторінках книг, випадки досягання успіху нечесними шляхами вже встигли стати чимось буденним. винятком не стало і моє життя. один час, бачачи перед собою високу мету, я намагалась знайти найлегший шлях її здобуття. прямуючі до цілі, я намагалась використовувати багато існуючих методів, серед яких були і хитрощі, і лицемірство, і лестощі. але я дуже швидко стала помічати закономірність - чим гірші методи, тим менше задоволення приносить успіх, навіть якщо він досягнутий у повній мірі. після таких вчинків, моє сумління не залишало в спокої душу ні на мить. тоді я почала шукати, хоч і складніші, але правильні шляхи. і хочу запевнити кожного, що це дійсно дозволило мені повною мірою отримувати задоволення від справи і її успішності.       отже, щоб досягти успіху потрібно боротися і здобувати, виявивши наполегливість і правдивість, не стаючи до боротьби із власним сумлінням.   шлях до успіху, без сумніву, повинен бути чесним: інакше отримане й успіхом не назвеш. тому так важливо з самого початку стати на вірний шлях, щоб потім не шукати втраченої дороги. 

Тримай) коли я був маленькою, то завжди мріяла скоріше вирости. мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… а батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми. зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові . мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. вони ще молоді й енергійні. бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я одна. дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним. перший ій улюбленець – кіт мурзик. перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити. дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. я знаю декілька підлітків з  нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні. я вдячна своїм батькам за те,   що моє дитинство було щасливим. я не була розпещеною дитиною, проте мала усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. я б хотіла, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, нам долати труднощі дорослого життя.