Уякому реченні виділене дієслово виконує роль обставини? а)пішла по селу добувати киселю, б)добро добром згадують, в)з двох бід вибирай меншу,

А)пішла по селу(з якою метою? )добувати киселю.

жили собі в країні знань дві частини мови іменник   та прикметник. і були вони добрими  друзями.   в кожного була своя роль, своє значення в українській мові.

та якось, одного разу  вирішив прикметник, що він головніше від  іменника. образився іменник і вони посварилися.

зовсім погано стало прикметнику без іменника, зрозумів він свою помилку.

і пішов до іменника просити пробачення.

прийшов і говорить:   " без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.пробач мені ".  і звичайно іменник пробачив прикметника.

і стали вони знову друзями. але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.

 

 

 

 

звеселиться пустиня та пуща,

і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, —

розцвітаючи, буде цвісти та радіти,

буде втіха також і співання,

бо дана йому буде слава лівану,

пишнота карелу й сарону, —

вони бачити^ славу господа,

велич нашого бога!

зміцніть руки охлялі

і підкріпіть спотикливі коліна!

скажіть тим, що вони боязливого серця:

«будьте міцні, не лякайтесь!

ось ваш бог, помста прийде,

як божа відплата, -

він прийде й спасе вас! »

тоді-то розплющаться очі сліпим

і відчиняться вуха глухим,

тоді буде скакати кривий, немов олень,

і буде співати безмовний язик,

бо води в пустині заб’ють джерелом

і потоки в степу!

і місце сухе стане ставом,

а спрагнений край —

збірником вод джерельних;

леговище шакалів, у якім спочивали, стане

місцем тростини й папірусу.

і буде там бита дорога та путь,

і будуть її називати: дорога свята, —

не ходитиме нею нечистий,

і вона буде належати народові його;

не заблудить також нерозумний,

як буде тією дорогою йти.

не буде там лева,

і дика звірина не піде на неї,

не знайдеться там,

а будуть ходити лиш викуплені.

і господні викуплені вернуться

та до сіону зо співом увійдуть,

і радість довічна на їхній голові!

веселість і радість осягнуть вони,

а журба і зідхання втечуть!