одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. мене вразило те, що відповіді були майже однакові. всі вони говорили : "школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. до ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. на наступний день ми рушили далі по маршруту. і так тиждень. всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. і тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Зробити фонетичний розбир слова стидно та розiбрати по звуках