3клас. впр. 167; складіть 3 речення зі сполученнями слів вправи 165 (на вибір у мене-гриб (рослина), грип (хвороба). багато кіз (тварин), кіс (заплетеного волося). хліб-важ (важити), ваш (когось із людей).

Умене-гриб (рослина), грип (хвороба).  у мене на подвір'ї під старою вишнею виріс гриб. я не зможу завтра прийти до школи, бо у мене грип. багато кіз (тварин), кіс (заплетеного волося).  бабуся прокидається дуже рано, бо у неї багато кіз, яких треба нагодувати. мама заплела мені багато кіс і вплела у них різнокольорові стрічки. хліб-важ (важити), ваш (когось із людей). кожному потрібно покласти біля миски сто грамів хліба, тому важ хліб, щоб знати, чи вистачить нам його. ваш хліб такий пухкий та смачний, щиро вам дякую!

Укожної людини одна батьківщина. це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз промерил своїми ногами. моя батьківщина - україна. я щаслива від того, що народилася і живу саме в україні. я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. вийди в поле - і ти милуєшся полями високої жита, яка стоїть ніби дві високі стіни. увійди в нього - і тебе сховають його колоски. тільки синє небо є твоїм покажчиком. пестить душу така краса. здається йшов би вічність цією стежкою, лише б вона не була закінчується. а архітектура українських міст! київ, харків, львів. вона свідчить про високий рівень культури наших предків. хто не милувався софією київською та золотими воротами княжого міста, видубицьким монастирем та києво-печерською лаврою з успенським собором, старовинним подолом сивочолим борисфеем дніпром? все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. ось уже п'ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий київ - столиця україни, якій випала історична місія стати «матір'ю міст руських», зіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав європи київської русі. з висоти київських пагорбів далекі простори поза дніпра, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, яке походження слова «україна». рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. яка широчінь! який простір! на заході височать зелені карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лісу. і все це моя батьківщина - україна.

Як часто ми чуємо: «не гай часу». але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за та суворо дотримуватися цього графіка. просто важли­во намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змі­нити життя. ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. а що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? може, когось образили й так і не виба­чилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з бать­ками? я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. і це не обов’язково мають бути великі діяння. можна мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі ви­соку оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. у кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. і так само існують ситу­ації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не при­йшов на , посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обра­ти професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. отже, життя не повинно проходи­ти повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.