Публіцистичний твір на тему " майбутнє мого селища залежить і від мене "

    я дуже мрію про те, щоб знову відвідати цирк. це завжди повертає мене у казковий світ раннього   дитинства. коли я думаю про цирк, то одразу згадую про маленьких кумедних тваринок, що бігають по сцені,   усміхнені дитячі обличчя і запах солодкої вати. мені також дуже до вподоби виступи гімнастів. я завжди вражалась   їх сміливості і спритності. а найголовнішою причиною мого обожнювання циркових вистав є клоуни. вони завжди підримують веселу атмосферу серед глядачів і їх жарти надовго вкарбовуються в пам"ятьⓐ.

як часом бачив він у снах,в кучерявих верболозах,що подекуди припадали до води,купаючи в пслі свої зелені чуби.а далі вигрівались піщані висипи,немов вибілені сонцем полотна,на яких подекуди виднілись підбіл і зелена рута.

зелений острів.так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі псла і хортиці,омите з трьох боків голубою течією.коли ж навесні вся ця оболонь заливалася ла повінню,тоді вона була схожа на своєрідне море ,в якому купалися дерева,неначе зелені вітрила шаланл.усі довколишні луки залиті водою,і тільки в середині травня ріки увіходили в свої береги.та й тоді,щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.

тихе чарівне місце.трохи далі від псла над розплесканими озерцями й затоками росли   тополі осичина вільхи берези й дуби.де не де темною стіною здіймалися зарості вільшини а на ній плівся білястий хміль і розливав довкіл ніжні пахощі.

ідокоряв собі береговець,що малював іноді казна-що,вигадував неіснуюче.або ще й гірше : крутився в щоденній суєті суєт,марнував іможе від того не знав радості й щастя творчості