П'ять речень з словами орудного відмінка однини. іть будь ласка, бажано на українській мові.

Ворудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.немов снігом за шкуру сипнуло

    одного дня , коли в усіх дітей були канікули , юрко , івась та катруся вирішили піти на пікнік . неподалік від села був дубовий лісок . подекуди траплялася ліщина та опеньки . друзі взяли із собою кошик і вирушили у похід . у кошику були рум'яні яблука , вода із джерела та смаколики . ідучи великою стежкою , вони побачили маленьке оленятко . воно лизало грудку солі , яку тут поклав лісник . діти хотіли було підійти ближче , проте тварина злякалася і втекла далеко в ліс . найбільше зустріччю була здивована дівчинка , оскільки раніше вона не бачила оленів .  

  друзі перекусили на квітучій поляні та збиралися іти до дому .

Україна з давніх часів була європейською країною. лише приєднання до росії сповільнило на 300 років цей поступ європейської інтеграції. тому уявляючи майбутнє україни, треба добре вивчити її минуле, оскільки часто відповіді на якісь складні нинішні питання лежать у витоках минувшини. мрії завжди красиві. їх по-різному уявляють і здійснюють люди. художники — у полотнах, де світанок, де багато неба й барв. композитори — в океані красивої музики. письменники — у буянні слова. скульптори — у витончених формах, які відбивають порухи душі. мрія хліборобська — в буянні хлібів. чим вище злітаєш у мріях, тим більше притягає вона людей і стає ніби ближчою. мрія — стосила. бо помножена на тисячі мрій. а отже, невмируща. а отже, всепереможна. усі наші мрії — то сходинка до дійсності. ще у xviii столітті відомий німецький публіцист і сатирик зауважив: «майбутнє має бути закладене в теперішньому». що це означає? це означає, що ми повинні не дивитися собі під ноги й вирішувати тільки сьогоденні проблеми, а дивитися далі, за небокрай, планувати своє й державне життя таким чином, щоб прийдешні покоління не переробляли (як це зараз спостерігається) чи то державний устрій, чи то основний закон, а продовжували рухатися в одному напрямку. той напрямок легко визначається одним реченням: «напрямок, де кожному українцеві буде добре жити». кажуть, що кожен народ має свій характер. на мою думку, серед людей різних національностей дуже багато спільного: усі хочуть спокою, затишку, гарної роботи, спокійної старості. прикро, що самі ж українці про себе склали приказку: «де два українці, там три гетьмани» (інший варіант: «де два українці, там три партії»). це свідчить про те, що нам ще тривалий час доведеться слухати політичну та вихваляння наших політичних лідерів, а потім таки братися до наведення ладу у своїй власній хаті. золоті пшеничні лани — багатство україни, але ж це не все її багатство. у надрах української землі зберігаються різноманітні корисні копалини. найголовніші — руда й вугілля. вугілля — це донбас, залізна руда — це кривий ріг. ці два місця — ніби два рідних брати, які не можуть жити один без одного. так само, як захід україни і схід україни є нерозривними у своїй країні україні. майбутнє україни, на жаль, перебуває в руках нинішніх політиків, тому що тільки громадянське суспільство може стати противагою партійним амбіціям. але громадянське суспільство навіть за десять років сформувати неможливо. мені здається, що на це має бути добра воля політичної еліти. тобто кожен політик повинен працювати на благо україни, а не на благо іншої держави чи за певні гроші на користь іншої країни. тільки за таких умов ми зможемо приєднатися до країн демократичного спрямування.