Твір чи варто протиставляти телебачення художній літератури

Протиставляти телебачення художній літературі не варто. Це різні види мистецтва, кожен з них виконує свою функцію. Але! Як і завжди в житті, треба робити правильний вибір, що дивитися по телебаченню і що читати з літератури. Якщо читати і дивитися усе підряд, нічого доброго з цього не вийде. 
Відомо: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. Отже, вибір за вами. Хочете бути керованим усе життя - нехай ваш телевізор, включений протягом усієї доби,  думає замість вас. А ось керувати людьми складніше. Так само складно обрати правильні книжки для читання. Книжок у наш час видається сила-силенна, але можна прочитати приблизно 100 з них і зрозуміти що й до чого у цьому світі. Щоб правильно вибрати літературу для щоденного читання, досить зайти в інтернет і набрати щось на кшталт: топ найкращих книг. Хвала Богу, письменники ніколи не сиділи склавши руки, тому за останні пару сторіч написано багато такого, що додасть розуму і нашому поколінню. 
Отже, як висновок: дивіться телевізор, щоб почути новини або трохи розважитися, але хороша книга потрібна, щоб навчитися жити у цьому світі. 

-         Привіт Андрійко!

-         Привіт Оленко!

-         Як в тебе справи?

-         Добре. Ти прийшла до Нового року готуватися?

-         Так. Ми співаємо, танцюємо і вчимо новорічні вірші. В якому костюмі ти будеш на карнавалі?

-         Я буду в костюмі Спайдермена.

-         А хто це такий?

-         Це герой, який рятує людей. А в якому костюмі будеш ти?

-         Я ще не визначилась. А ти приймав участь у конкурсі «Ялинкові прикраси»?

-         Так. В минулому році я зробив велику цукерку.

-         Ну добре. Бувай.

-         Бувай.

У старих літописах засвідчено: ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми. А кобзарі часів козаччини — прямі їх спадкоємці. 

Охоронцями бойової слави України кобзарів Микола Васильович Гоголь. Кобзарі часів Запорізької Січі часто були не лише охоронцями, але й творцями цієї слави. Сьогодні відомо не так уже й багато про народних співців — запорожців. Багатьох із них віддавали у навчання до старих кобзарів ще хлопцями. Засвоївши науку, вони перебували на Січі як звичайні козаки. Брали участь у морських та сухопутних походах, займалися промислами. У вільний час співали для своїх побратимів пісень. Розповідали про тяжкий та одночасно героїчний шлях народу. Дехто приходив до кобзи, підірвавши здоров'я, а найчастіше — втративши зір під час військових походів. 

Де б не з'являвся кобзар, його з радістю вітав кожен, бо вони були в пошані, як і народні лицарі — герої. Слава про них навічно закарбована в пам'яті нащадків.