Спильнокорыневи слова до слова восени навесни

Восени, осінній, осінь навесні, весна, весняний зима, зимовий, озимий, взимку.

Уліто 992 пішов володимир на хорватів. коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік дніпра від сули. володимир виступив проти них і зустрів їх на трубежі коло броду, де тепер переяслав. і став володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди. і от приїхав князь печенізький до ріки, викликав володимира і сказав йому: — випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки. якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки. і розійшлись вони. володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували: — чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом? і не знайшлося нікого. на ранок приїхали печеніги і свого мужа, а у наших — не було нікого. зажурився володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли усе військо. і ось прийшов до князя один старий дружинник і сказав йому: — князю! є в мене дома один менший син. я вийшов з чотирма, а той дома залишився. з самого дитинства ніхто його ще не поборов. одного разу я насварив його, коли він м'яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками. почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. і молодого кожум'яку до князя, і князь оповів йому все. той відповів: — князю! не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом. випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика? бика знайшли, великого і сильного, роздратували його розпеченим у вогні залізом і випустили геть. бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м'ясом, скільки захопила рука. і сказав йому володимир: — можеш боротися з печенігом. на ранок знов прийшли печеніги і стали викликати: — де ж ваш муж? наш ось уже готовий! печеніги виставили свого мужа: він був страшенно великий і лютий лицем. тоді виступив отрок володимира. побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній. і от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. вони зчепилися й міцно стисли один одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. і вдарив ним об землю. скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть. володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його переяславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той кожум'яка-отрок. зробив його володимир великим мужем і його батька теж. з перемогою і великою славою повернувся князь у київ.

Ось і завітала  золота  осінь  до нашого   краю.яка ж вона гарна-яскрава,різнобарвна ,щедра і багата.осінню з дерев опадає таке гарне й різнокольорове лися.а ще восени стоять ліси такі гарні і багряні від горобини,і дерева, ніби дівчата на виданні,нарядилися в пишні шати,а на шию наділи намисто. у мене осінь асоціюється із золотокосою дівчиною яка приходить до нас не з порожніми руками.осінь ніби мала дитина-то усміхнеться до усіх лагідним сонечком,а то заплаче холодними дощами. ось такою в моїй уяві постає осінь.мені дуже подобається осінь.