Сложить сказку на тему "дорожні знаки"

в одном маленьком городке жили самые разные машины. и почти все  жители этого городка жили дружно и счастливо: они были вежливыми и добрыми, знали все правила дорожного движения и уважали дорожные знаки и великого учителя светофора. а почему все жители? да потому что жил в этом сказочном городке один непослушный грузовичок, который ни с кем не дружил, никого не слушал и не хотел учить правила дорожного движения. много раз из-за этого грузовичка на дорогах города едва-едва не случались аварии. но машинки-жители были настолько добры и вежливы, что не наказывали грузовичка за его несносное поведение.

однажды жители городка решили построить гараж для большой машины. экскаватор вырыл огромную яму для строительства гаража. дядюшка светофор поставил около ямы дежурного - знак «въезд запрещен», чтобы машинки-жители случайно не зазевались и не упали в эту огромную яму. и все бы хорошо, да только наш непоседа грузовичок (как мы уже говорили) совсем не знал правил дорожного движения и не уважал дорожные знаки. и потому в один вечер, когда грузовичок веселился на улице, он подъехал близко к опасной яме, несмотря на все знака-дежурного, и, конечно же, свалился в эту яму.

перепугались жители городка и поспешили нашему герою - недотепе. дядюшка подъемный кран вытащил грузовичок из ямы, добрая тетушка скорая принялась залечивать вмятины и царапины, а меленькие легковые машинки принялись угощать его теплым машинным маслом. увидел грузовичок как ухаживают за ним все жители городка и стало ему так стыдно, что он заплакал и конечно же все машинки принялись успокаивать нашего героя и простили его.

и вот как только наш грузовичок выздоровел, он сразу же отправился в школу к дядюшке светофору и начал учить правила дорожного движения и дорожные знаки. с тех пор все жители этого замечательного городка стали жить дружно и счастливо. 

Кажуть: коли падає з неба зірка — хтось умирає. то неправда. наші прабатьки стверджували: якщо падає зірка — народжується нова людина.сумно зірці самотою мандрувати в небесній пустелі. дивиться вона згори на бурхливе життя землі, на заквітчані луки, густі ліси, на зграї птахів, що злітають до хмар, на дітей, котрі бавляться в пісочку біля рік та озер, і мріє стати людиною.прагнення народитися буває таким потужним, що перемагає тяжіння неба. тоді зірка падає. і відразу десь закричить, заплаче дитя, сповіщаючи про появу ще одного зореносного серця. отже, людське немовля отримує небесну душу, і та душа вічно прагнутиме до зірок, бо зіркою є невгамовне людське серце.одного разу позаздрив людям син цариці ночі. закортіло і йому отримати зоряну душу. але як те зробити? адже зірка сама має вибирати для себе нове життя[і звернувся він до прекрасної білої зорі. каже: -      хочу    мати    зоряну  душу,  як    люди.    що  для    цього  требазробити? -      небезпечне бажання,— всміхнулася зірка.— тільки коханогозірка  опромінює й дарує життя  радісне,  а  нелюбому — судилисьсмуток, безодня жадань, пристрастей і навіть вбивство! -      а    як  дізнатися —любить    чи    не    любить? — вигукнув    синцариці ночі.-  поміркуй! - загадково відповіли зірка,причаївся в пітьмі син цариці ночі, невідступне дивлячись на білу зірку. міркує: любить — не любить? боявся на щось зважитись. та ось помітив він, що зірка почала міняти барви, захвилювалася. цариця ночі прошепотіла синові, що біла зірка незабаром упаде з неба: незабаром народиться досі небачене немовля, котре вона полюбила.і тоді зважився темний принц на злочин. він створив із мороку та нічних туманів подобу дитини, а справжню вбив. замислив хитрощами оволодіти білою зіркою, коли вона впаде для земного життя.i ось упала зірка, прокресливши полум'яну стежину в небес¬ному дивоколі. але торкнувшись несправжньої дитини, не ввійшла в неї: не було там вогнища любові.кинувся принц ночі до засмученої зірки, хотів схотіти її, та вона розсипалася сріблястими іскрами по луках та полях, перетворившись на дивні квіти-ромашки, бо не могла вже вернутися до рідного неба.заревів від шаленства син ночі, обернувся на скажений вихор, почав обривати пелюстки квітів, запитуючи: - любить — не любить! любить - не любить! пелюстки на землю, а квітка все мовчить. хтось із людей підслухав ті слова сина ночі і теж почав запитувати у ромашки — чи любить вона? та хіба про це питають ? кажуть люди, що настане пора, коли  ромашка   знову перетвориться в білу зірочку. коли? це станеться тоді, коли ще раз народиться той самий незвичайний хлопчик, убитий сином цариці ночі.

ой лукава буває зима! спершу то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літаєчки. але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз. замурує на деревах кожну шпаринку: спробуй-но дістанься якоїсь

і приходить на пташок страшна біда. сяде воно голодне довгу ніч ночувати, а як обутріло — несила й крилець звести. не раз бува, що вивелось синичок у кубельці цілий гурт, а минає зима — двійко-трійко лишається.отож коли повіє лихом, якась мудра синиця враз ударить на сполох:   — ці-ці-фінь! і подається дрібне лісове птаство слідом за нею до людського житла: тут сипне хтось жменю насіння, там, либонь, дощечку приладнали й насипали смачних зернят. поки хати засвітять свої жовті вікна, пернате товариство і поснідає, і пообідає, й повечеряє разом. десь під стріхою чи на теплому горищі й обночує як настане весна, а слідом за нею й літечко красне, синиці добрим людям віддячать: усіх хробаків та гусінь у садках винищать. яблука ростимуть великі та смачні.