Гарний- хоч з лиця воду пий, хоч ікону малюй, очей не відірвати безліч- хоч греблю гати сумний- мов у воду опущений, сохнути з печалі щезнути - як скрізьземлю провалився дивитися - обводити поглядом, їсти очима, не спускати очей злякатися - взятися страхом, душа завмерла, душа в п'яти пішла, пішов поза шкірою, кров застигла в жилах загордитися - задерти носа утекти- накивати п'ятами, дати драла, дати волю ногам сміятися- смішки справляти, рвати боки, продавати зуби перестаратися- передати куті меду, взяти через край, перегнути палку замовкнути- прикусити язика, набрати в рот води, заціпити язика, ні пари з вуст переляканий- страх пройняв, зазнати страху, душа завмерла, в душі похололо мало- кіт наплакав, капля в морі, мов заячий хвіст дрібний- макове зерня бути першим- грати першу скрипку, держати перед дуже далеко- на краю світу, у тридесятому царстві, скільки око сягає
foto5113161
08.11.2020
Ловлячи гав (ледарювавши) на уроці я не слухав вчителя. але коли мене покликали до дошки, я почав пекти раків (червоніти). вчителька одразу зрозуміла, що знань в мене як кіт наплакав (дуже мало). вона вже хотіла ставити двійку, але я взяв її за душу (розчулив) й вона пробачила. прийшовши додому я взяв книжок кури не клюють(дуже багато) і почав вчити. коли на наступнуму уроці я отримав гарну оціку, то був на сьомому небі (щасливим).
Yuliya
08.11.2020
Удитинстві я мріяла мати тварину, але батьки щоразу заперечували. і щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. цей день, напевно, я не забуду ніколи! як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! а коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. з того дня в мене оселилася кішечка. згодом вона перетворилася на красиву дорослу кішку, стала мамою, бабусею. тепер я дивлюся на її онуків, що живуть по сусідству, і згадую їхню бабусю в дитинстві. хоч вона вже й доросла, однак, коли розіграється, стрімголов бігає по квартирі, ганяється за іграшковою мишкою. любить стрибати високо, просить погратися з нею: сяде біля дверей і нявкає, то на мене гляне, то на двері. це означає: треба підійти, постукати по дверях вище, а вона постарається туди доплигнути. у кожної тварини, як і в людини, свій характер. характер моєї улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива. коли наповняється ванна водою, сяде на грати і дивиться довго на воду, немов намагається щось зрозуміти. є в неї одна чудова якість — вона дуже чуйна. якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчиться, зупиняється на порозі й уважно оцінює обстановку. визначивши «агресора», підбігає до нього і злегка кусає за ногу. нехай кажуть, що друг людини — собака, але я упевнена, що моя кішка — кращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати всіма силами й радіти разом зі мною. у спілкуванні зі мною вона виявляє ті почуття, що я марно очікувала від багатьох людей: відданість, безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування. моя кішка майже не змінилася зовні. іноді ми сідаємо з нею вдвох і починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. може, про це згадую лише я? а вона думає про своє? але в її очах я бачу увагу і турботу. щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. я обов’язково пригощаю її чим-небудь смачненьким. цього року ми відзначили цей день уже вшосте.