Фонетичній розбір слів, доля, пароплав, явір, комп'ютер, латаття.

[дол'а] [пароплав] [йав'ір] [компйютер] [латат: 'а]

Отряд "звезды". девиз: "светить всегда, светить везде на пользу людям и себе! " "лунатики" девиз "лунатики бывают разные: синие, белые, красные. но всем одинаково нравится в космосе позабавиться! " лунтики мы лунтики смешные и озорные но любим мы трудиться и всласть повеселиться 1. "кто летает дружно в ряд? - наш космический отряд! " 2. "тот, кто в космос не летал, тот и землю (можно заменить на слово планету) не познал (а вместо не познал можно не видал! ) " 3. "космос - это не фурор! межпланетный он простор! " 4. "жми педали! в полик газ! в космос мы летим сейчас! " 5. "космос - вечная загадка! млечный путь - его отгадка! " 6. "потихоньку, не спеша - летят в космос кореша! " 7. "космос - вечные просторы! многогранные узоры! " 8. "нету лучше зрелищ, бойни, чем космические войны! " 9. "в космос мы летим сейчас! включи "турбо", в полик газ! " 10. "в космос я лечу - к звезде, чтоб достать её тебе! "

школа – це основа основ. вона, як ніхто і ніщо інше, перетворює людину в особистість. саме там ми починаємо розкриватися, робити першу гідну заявку про себе світові.

школа – це перший крок до самостійного життя. адже багато що відбувається вперше: і перший урок, і перша перемога, і першої серйозної поразки, і перше кохання.

у школу ми приходимо боязкими, сором’язливими і невмілими. з рук в руки нас батьки першій вчительці. а скільки було переживань, але нам пощастило з першою вчителькою – доброї, мудрої. вона стала нам другою мамою. вчителька навчила нас не тільки читати і писати, а й дружити, зрозуміти, що батьківщина починається «з картинки в твоєму букварі».

адже школа – це не тільки загальноосвітній центр, це школа життя. ми вчимося тут важливого: бути чесними, чуйними, цілеспрямованими, вміти жити в колективі. у школі ми будуємо своє «я» по цеглинці, важко, повільно, обережно. нам у цьому наші вчителі. мені дуже пощастило – вони не тільки вчителі, а й друзі. друзі, які дадуть мудру пораду, підставлять плече і вкажуть правильний шлях заблукав. їх увагу до нас, терпіння викликає захоплення, а душу переповнюють слова подяки. шкільні вчителі вчать нас долати себе, свою лінь, неорганізованість, не зупинятися на досягнутому і йти вперед.

 

у школі ми проводимо більшу частину часу. ми зростаємося з нею. ми живемо її життям, а вона нашої. вдома ми розмовляємо в основному про школу. батьки, в якійсь мірі, нас починають по-доброму «ревнувати» до вчителів. союз будинку і школи завжди дуже необхідний, так як саме в комплексі, при оптимальному взаємодії цих двох найважливіших соціальних інститутів і досягається максимальний ефект. цьому приділяється велика увага.

важливість школи в тому, що вона багато в чому визначає долю людини. школа дає крила і вчить літати, а нам треба правильно вибрати як летіти і вибрати правильний курс.

пройдуть роки. ми обов’язково будемо згадувати свою школу, вчителів, однокласників, ми будемо розповідати про неї своїм дітям. ці спогади будуть світлими, адже «шкільні роки – чудові».