Підготувати повідомлення на тему " написання прислівників"

1. складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, від­те­пер, донині, дотепер, забагато, надалі, за­до­в­го, занадто, навічно, набагато, отак, на­до­в­го, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, не­га­разд, невтямки, отам, підтюпцем, по­всю­ди, подекуди, позаторік, потроху, утричі, як­най­кра­ще. примітка . від подібних прислівників слід від­рі­з­ня­ти сполучення прийменників із не­змі­ню­ва­ни­ми словами, вживаними в значенні імен­ни­ків. такі сполучення пишуться окремо:   від сьогодні, до завтра, на потім (не від­кла­дай­те цього на завтра, на потім), за багато, на багато (порівняйте: забагато гуляєш і за ба­га­то років уперше приїхав; стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч. 2. складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником:   безвісті, без­пе­ре­с­та­н­ку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впе­ре­міш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, вро­з­кид, врозсип, всередині, вслід, всмак, доверху, довіку, доволі, догори, додому, до­ни­зу, до­ще­н­ту, заміж, заочі, за північ, зараз, за­ра­ні, за­сві­т­ла, збоку, звіку, згори, ззаду, зни­зу, зразу, зранку, зрання, зроду, набік, на­верх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, набік, наверх, на­ве­р­ху, навиліт, навідліг, навідріз, навіч, над­ве­чір, надворі, назад, назахват, на­здо­гад, на­зу­стріч, нараз, наостанок, на­па­м’ять, на­пе­ре­ва­ги, наперед, нарівні, напереріз, на­пів­до­ро­зі, напоказ, наполовину, насилу, на­при­клад, напролом, наспід, наспіх, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опліч, по­біч, по­бли­зу, повік, позаду, поруч, поряд, по­се­ре­ди­ні, спе­ре­ду, убік, убрід, уголос, угорі, угору, удень, украй, укупі, улад, уплач, упо­пе­рек, упору, ура­н­ці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, усередині, услід, усмак, ушир .

Надійний - надійніший, найнадійніший, якнайнадійніший, щонайнадійніший; страшний - страшніший, найстрашніший, щонайстрашніший ; солодкий - солодший, найсолодший, якнайсолодший, щонайсолодший; геніальний - геніальніший, найгеніальніший, якнайгеніальніший, щонайгеніальніший; молодий - молодший, наймолодший, якнаймолодший, щонаймолодший; стрункий - стрункіший, найстрункіший, якнайстрункіший, щонайстрункіший; морозний - морозніший, найморозніший, якнайморозніший, щонайморозніший; ніжний - ніжніший, найніжніший,якнайніжніший, щонайніжніший.

Ябагато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. але найбільше мені спостерігати за випіканням пиріжків. у неї якесь особливе ставлення до хліба. мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.  отже, бабуся господарює на кухні. тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. для неї головне — спекти смачні пиріжки. очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. а руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.  спочатку бабуся замішує тісто, в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи?   мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. ось тісто вже готове. бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. треба почекати, щоб пиріжки підійшли. потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. перед цим піч витоплена до певної температури. закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. ось тепер вона може трошки відпочити. я так люблю ці хвилини. моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. і таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. і от прийшов довгоочікуваний час. бабуся бере лопату, дістає нею листи. на столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. накриває їх теж біленькою тканиною. я завжди дивувався, для чого це? але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". так воно і є. пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.  урочиста хвилина настала. вся сім'я сідає за стіл. на центральному місці — наша бабуся. ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. ці пиріжки нам силу, розум. мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся.  честь і хвала рукам, що пахнуть хлібом. низький уклін вам, моя бабусе.