Скільки букв і звуків у слові шишка

Букв пять, а звуков тоже пять

Назва січень походить від слова “січа”. у давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. цей промисел називався січа. назва лютий закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. адже він люту вдачу має. назва березень закріпилась за місяцем у середині минулого століття. походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). квітень носить свою назву з 16 століття. саме в цей час земля починає квітувати травнем останній місяць весни став у нинішньому столітті. до цього він звався май - від імені давньоримської богині весни майї. червень походить від слова “червець”. саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). з неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. її такох продавали сусіднім державам. до цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).

    Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени  проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину  «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи.     На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами.     Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним