"у чому полягає велич людини? " никаких мыслей и идей, написать (твір-роздум хотя бы натолкните на какие-то примеры из или жизни авторов. : з

Відомо, що яскравою, помітною і доволі ваго­мою є  зовнішня велич людини   — становище її в при­роді та в суспільстві. проте зовнішня велич нічого не варта, якщо не спирається на внутрішні якості люди­ни, які являють цінність самі собою, незалежно від зовнішнього становища. у чому ж полягає внутрішня велич людини? зві­сно, насамперед у розумі людини. проте, на мою ду­мку, не тільки в ньому велич. величною є й душа людини . ця велич не така яскрава і помітна здалеку. проте з любов’ю ми згадуємо тих, хто щиро вірив і вірно кохав, хто відзначався вірністю своєму обов’язку, ніжністю і любов’ю, лагідністю і велико­душністю, безкорисливістю і самовідданістю. як сві­дчення цього згадаймо роман о. гончара «собор», у якому письменник закликає «берегти собори душ своїх», чимало уваги приділяє зображенню духовної краси, величі людини і викриває негативні її прояви. духовно багатими і чистими, величними постають перед нами єлька і микола, вірунька й іван, ізот ло­бода і ягор катратий. розвинувши розумові здібності, але занедбавши моральність, людина стає черствою, жорстокою та егоїстичною, про що свідчить у романі таке уособ­лення непорядності, як володька лобода. у сутичці з тими, «…що без соборів у душі», микола баглай постає перед читачем «як той біблей­ський юнак, що вигнав осквернителів з храму». отже,  велич людини   полягає не в розкоші, не в славі, не в кар’єрі, а в щедрості, досконалості її душі. тож для моральної величі людини, як і для розумо­вої, — безмежне поле діяльності й постійного розви­тку. але моральна велич ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумового розвитку є до­лею талановитих.

Ялюблю красуню осінь. вона розкидає по земілі ніжне , легеньке і теплі листочки . я люблю осіні дні і найбільше чисте ппозоре повітря . на мою думку осінь трішки холодна . отже мені не дужа ця порироку подобається ця порироку але я дуже льюблю в цій порироці проміня ласкавого сонця . я не дуже люблю осіній вітерець но люблю її листочки . я дуже предуже люблю бабене літо . і я ще помітила коли йшла з мамою до магазину біле павутиня і так було красиво бо вона навпроти синього неба . я коли йшла до школи полюбляла погратия пожовклим литям коло білого тумана . якаж красива ця ріщнокольорова осінь .

Сонце світило яскраво і зігрівало дітей. суниці рясніють в садочку вранці. морський світ захоплює подих різноманіттям видів та їх красою.                     багаті  на печі сиділи та калачі їли                                                                       малювати   було улюбленою мрією малого тараса                                             настав  вечір .  вони  із захопленням розповідали про подорож                       я   люблю ліси.                                                                                                         всі четверо   ствердно хитнули йому головами.