За опорними словами : лапате листя, гострi кiнцi, глибокi вирiзки, гладенька кора, стрункий стовбур, розкiшна крона скласти науковий опис клена

у клена гладеньке,коричневе кориння.з нього лытає лапате листя,літачки.на його гілочках гострі кінці .у клена глибокі вирізи.в цього дерева стрункий стовбур.його розкішна крона манить з далека.

листопадне дерево середніх розмірів, 9-28 м заввишки і діаметром стовбура до 1,6 м. хоча клен червоний досить легко ідентифікується, він володіє досить широкими морфологічними характеристиками, більш ніж будь-який інший клен північної америки. найпростіший спосіб розпізнавання даного виду - це форма листя.як і в інших представників даного роду, листя клена червоного розташовані і в зимовий час . листки прості, 5-10 см завдовжки, дланевидного з трьома-п'ятьма однакової ширини зубчастими лопатями неправильної форми (для порівняння, в близького йому виду клена сріблястого (acer saccharinum) зубців як правило 5 і вони набагато глибше порізані). верхня частина аркуша світло-жовта, нижня бліда. черешки зазвичай червоні, так само як і нирки. восени листя стає яскраво-червоними.кора гладка, варіює від сіро-коричневого до білого кольору, з віком темніє і покривається тріщинами. гілочки схожі з гілочками клена сріблястого - червоні, з v-подібними листовими рубцями, тільки у клена сріблястого на зламі вони неприємно пахнуть. на багатьох гілочках є карликові пагони.нирки тупі, неопушені, від червоного до сірувато-коричневого кольору, в зимовий час добре видно на відстані. жіночі квіткиквітки різностатеві (хоча чоловічі і жіночі квітки розташовані на одному дереві). жіночі насіннєві квітки яскраво-червоні, кожен з п'ятьма пелюстками і п'ятьма чашолистки, зібраними в кисть. чоловічі квітки являють собою лише жовті тичинки, що виступають з карликових гілочок на гілці. у молодих дерев можуть бути присутніми квітки тільки однієї статі. цвітіння починається ранньою весною, до появи листя.плід представляє собою крилатку, колірна гамма якої варіює між червоним, жовтим і коричневим кольорами. крилатки 15-25 мм завдовжки, з'являються парами під кутом в 50-60 градусів.

Объяснение:Внутренняя политика.! Первый хан Могулистана Тоглук-Тимур сохранил улусно-бекскую систему правления, уделив основное внимание усилению центральной власти. Он сделал столицей ханства город Алмалык, привел в порядок сбор податей и налогов, а так же стал известен тем, что в один день обратил в ислам 160 тысяч человек, сделав мусульманство государственной религией. Так сообщают источники, и первый из них "Тарих-и Рашиди" Мирзы Хайдара Дулати.

!Внешняя политика.! Тоглук Тимур в своей внешней политике главной целью ставил подчинить себе и Маверранахр. 1360-61гг.-успешные походы в Маверанахр. Наместником в Маверранахре он оставил своего сына Ильяса. Но могульские эмиры стали активно грабить завоеванный народ, думая только о своей выгоде. Честолюбивый эмир Тимур решил использовать недовольство народа могульскими правителями, их постоянную вражду между собой, и начал интриги против наместника Ильяса. Смерть Тоглук Тимура вынудила Ильяса вернуться в Могулистан. На обратном пути войска Ильяса ходжи столкнулись с отрядами эмира Тимура и были вынуждены вступить в битву. Тимур победил в схватке.

В 1365 году Ильяс, ставший правителем Могулистана, выступил в поход на эмира Тимура. На побережье Сырдарьи между Чиназом и Ташкентом произошла битва, получившая у историков название Батпактинская битва ("Грязевая битва") Во время битвы пошел ливень и глинистая земля значительно мешала драться сражающимся. Выносливые воины Могулистана смогли победить в этой битве, к тому же к ним подошло подкрепление, свежие отряды Шамс ад-Дина Дуглата. При отступлении армии эмира Тимура много людей была втоптано в грязь и глину. "На поле битвы пало около десяти тысяч человек" - так сказано в "Тарих-и Рашиди". Теперь дорога на Самарканд была открыта, и могульские солдаты не нашли ничего другого, как начать грабить местное население. Жители Самарканда оказали могульским воинам жестокое сопротивление, руководили которым члены духовного движения сербедаров. Продолжительная осада значительно ослабила могульскую армию, к тому же среди лошадей начался падеж из-за конской чумы. Могулам пришлось отступить от города. Так что ханы Могулистана не смогли восстановить власть Чагатаидов\ в Средней Азии.

твір

україна починається з тебе!

людина залишається справжньою людиною в усіх духовних вимірах, доки в її серці живе пам’ять про той куточок землі, де вона народилася. цей благословенний клаптик землі, де вона зросла, є для неї святим.

моя україно,

я чую твій голос,

пшеничний твій колос

у душу мені засіває зерно,

моя україно,

колиско-калино,

пізнати тебе мені щастя дано.

давайте ввійдемо з вами у світ, де неповторною красою чарують нас тихі води, ясні зорі. бентежать серце задушевні пісні і відповімо на одвічне питання: “чим, чим земле моя, чарує так мене краса твоя? ”

люблю я в рідному краю

пропахлі вітром колоски –

таке чіпке безмежне поле,

і мамин хліб, і ті стежки,

якими вранці йду до школи.

і перші проліски в гаю,

і щедре сонечко в блакиті.

люблю вкраїну в цілім світі.

життя іде. барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. дорослішаємо ми, сивіють матері – такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля, її майбутнє у ваших руках.

тільки в чесній праці твоя добра слава і твоє безсмертя. саме в наполегливій праці людина пізнає своє сутність на землі.

не розчаровуйсь в україні –

немає єдності у нас.

то наша головна провина

за весь неволі довгий час.

не розчаровуйсь в україні.

а зрозумій її печаль.

україна сьогодні – незалежна держава, частина європи, центр усіх торговельних шляхів, величезна територія з величезним населенням.

вдумуючись у ці слова можна помітити, що там немає духу патріотизму, який би “певною мірою возвеличив це слово “україна”. нажаль, на сьогоднішній день це слово має значення якоїсь підпорядкованої одиниці влади для інших країн. а згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з ненависниками, з людьми, котрі бажали розшматувати землю на якій жили наші предки і житимуть наші діти. тернистий шлях до волі, яким ішли до сьогодення люди, які будували все те, що є зараз. не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів київської русі, набіги на татар козаків під гетьманів, бунти під проводом олекси довбуша та максима залізняка, захист загальнонаціональних прав під час першої і другої світових воєн, від’єднання від срср утворення самостійної держави. люди боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за них самих ніхто не побудує їхнього майбутнього, кожен з них старався опиратися гніту. який на них чинили. нас травили роками, відучуючи від усього, що так усім дороге: мови, традицій, культури і навіть історії. адже добре розуміли наші вороги: народ, що пам’ятає свої минуле, - це ще не раби, а сконцентрована національно-свідома сила, яка у будь-який момент може стати на свій захист. нас хотіли знищити, як націю і втовкти. що ми ніхто, ми – раби, які уже народжуються і вмирають рабами наших ненависників.

“українці – це такий народ, який загину лише від самого себе” – говорив спиридон черкасенко. незалежність – це наше найбільше досягнення; але надто довге перебування західної україни під тягарем польщі, а східної під ярмом росії дало свій результат. сьогодні ми спостерігаємо розкол україни.

якщо він відбудеться – українців більше не буде існувати. тому дуже важливо зараз, щоб кожен громадянин країни відчув себе частиною україни адже саме україна починається з кожного з нас.

нема життя без україни, бо україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо україна – це мати, яку не обирають, бо україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

шевченко говорив: свою україні любіть,

любіть во врем’я люте,

в останню тяжку мінуту

за неї господа моліть!

і я молюсь за україну:

світлу, пречисту, єдину –

пір’ячко з крилець весни,

боже врятуй україну,

господи, сохрани!

вітром, розмаєним віттям

ненависть висуши й гнів,

розуму дай її дітям,

розуму, а не ножів.

дай не півмертвої мови,

що благовістом луна,

як струмування дніпрове

хай не пощезне вона.

хай її душу вдовину

не порозтягують пси.

боже, врятуй україну.