Твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю 7 клас. чому кожна людина має свій характер

Чому кожна людина має свій характер?

Як на мене, то питання, чому люди є різними за характером, схоже на запитання, чому у людей волосся різного кольору та різний рівень освіти. Цікаво, але, як на мене, відповідь на запитання, що є заголовком цього твору, буде комбінацією  двох відповідей на ці наступні запитання. Зараз поясню, чому я так вважаю.

Характер як такий, звісно, не наслідується, як колір волосся або глаз. Але ж деякі передумови є вродженими і прикладом цьому є темперамент людини. Наприклад, людина може бути від природи холериком або флегматиком, тобто скоріш за все буде запальною (холерик) або спокійною (флегматик). За даними вчених, темперамент проявляється вже у немовлят, тобто є вродженим, а на характер впливає значною мірою. Таким чином, можна сказати, що деякі риси характеру можуть наслідуватися, неначе колір волосся.

Деякі, але ж не всі. Щось в людину закладено природою, але решту вона набуває під час життя - як набувають освіту. Родина, в якій росте дитина, коло друзів, вчителі та вихователі в навчальних закладах - все це впливає на становлення характеру. до того ж, інформація, яку отримує людина з телепередач, книжок, преси, комп'ютерних ігрор, теж робить свій внесок в формування характеру.

Тобто умови, в яких виховувалася людина, значною мірою формують риси характеру. Тому у різних людей характери будуть різними.

Основна частина тексту:

З темного кутка виглядав чорний павук. «Оце так сітка, - думав павучок. - На таку гарну сітку полетить найхитріша муха». Якось павук усівся на мереживі й здивувався: сітка не липуча, значить, у ній не може заплутатися мушка.

Зачин: Дівчинка сиділа біля вікна і в’язала мереживо.

Кінцівка: Дівчинка знову чарувала біля свого мережива, а павучок гав із кутка.

Головні члени першого речення:

Дівчинка сиділа біля вікна і в’язала мереживо.

Дівчинка - хто? підмет.

Сиділа, в'язала - що робила? присудки.

Україна схожа на волошкове поле. Вона здається мені ніжною і тендітною, але водночас  і дуже сильною. Серця справжніх патріотів  хвилювали  жовто- блакитні  прапори героїчного  Майдану. І все-таки сила народу в його єдності, згуртованості та відданості своїй Батьківщині.              
Ні в кого вже немає сумнівів, хто вони- « Небесна Сотня». Яка справді «душу й тіло положила за нашу свободу». Це ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням.                
І нехай буде за що казати «Слава Нації!».                  
 І нехай не буде кому вслід кричати «Смерть ворогам!»