Склади текст-міркування(4-5 речень), який пояснити прислів'я "природа-наш дім, а ми -а ми господарі в нім

З точністю не можна казати,звідки взялась людина.Але одна з версій утверджує,що саме завдяки природі ми існуємо.ТОму природа є нашим домом,а ми,як створіння розумні,повинні берегти і захищати ії. Це точно як і з квартирою-вона є природа,а ми є господарі,і для нашого ж блага,ми повинні підтримувати чистоту як в квартирі,так само ми повинні берегти природу-матінку.

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.     У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам»ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі — птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…    Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування. -Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки. -Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час. -Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

Катя: Я ти дума думаєш, що ченкає нас попереду: наш свiт краще або грiше колишнього?

Дiма: Напевно буде все залежати вiд дïï людини.

Катя: Але як ти вважаєш для себе?

Дiма: Можливо, якщо правильно виховати нове поколiння i любов до оточення, то ми зможемо з упевненiстю дивитися в майбутнє.

Катя: А як же ми це зробимо?

Дiма: Вдатися жо до книг, фiльмiв i психолоïï.

Катя: При правильному вихованнi поколенiнь ми зможемо домогтися успiху в свiтi.

Дiма: Дивлячись як пiде. Якщо кожне поколiння споживатиме багато ресурсiв, то Земле наша ращрушiтся.

Катя: А що за тянущей силою в майбутньому?

Дiма: Напевно це буде наука i технiка.

Катя: Чому?

Дiма: Технiка буде допомагати людинi швидко пересуватися з однiєï точки в iншу. Так що наука, ця потрiбна рiч в майбутньому.

Катя: Дякую тобi, Дiма.

Дiма: I тоб