Пять речень з однорідними членами речення вираженими прислівниками

І на горі, і у кімнаті всюди, скрізь було темно.  Тихо, пустельно мов на краю світу.  Ясно, тепло було цього літа. Дівчині радісно і весело. Ніколи,  нікуди не пійду. Згарячу, зозла трапилося тоді таке лихо.

Настала довгоочікувана весна. З-під землі з'явилася зелена стрілочка. Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними з'явився маленький, тоненький паро­сток.

 

Він піднявся, нахилився до одно­го листочка й одного чудового ранку розцвів білими Дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

 

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила кра­са квітів.

 

Він не міг відірвати око од них. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти, на що т ли:

— Хлопчику, для чого ти хочеш нас зірвати?

— Ви мені подобаєтеся. Ви дуже красиві. — відповів хлопчик.

 

— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.

 

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й на біту хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве.

 

Хлопчик усе це відчував, але сказати не зміг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований їх красою. Стояв і мовчав. — Ростіть, Дзвіночки, — тихо ви­мовив хлопчик.

Объяснение:

   Українська мова є моєю рідною мовою.      Ця барвиста мова лунала у колискових піснях мого дитинства. Нею розмовляли мої предки. Тому українська мова є мовою спілкування моїх батьків. Вони навчили мене любити її, не засмічувати поганими словами.  Вона дзвенить на вулиці, у магазині, школі, бібліотеці, бо є мовою жителів мого рідного краю. Щоб добре знати рідну мову, я вивчаю її на уроках у школі. Милозвучні рідні слова звучать у моїх піснях.     За до мови я пізнаю світ,  можу помріяти, передати свої відчуття, заспівати чудову пісню.