Діалог "чому варто (потрібно) бути людиною" ​

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому ховаються гриби.  гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.  найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. одного разу поталанило і мені. випадково неподалік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині.  я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.  через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся

прокинувся він рано-ранесенько, щоб застати бджілку вдома. а вона вже сиділа на квіточці перед своєю хаткою і вмивалася краплинкою  

мітру підійшов  до квітки і сказав бджілці:

- привіт, бджілко! чи не підкажеш, де можна знайти найкращу квітку для мами?  

бджілка відповіла:

-нещодавно я пролітала над твоїм садом і побачила гарнесеньку квіточку яскравого червоного  кольору.

мітру сказав:

- і тобі, бджілко!

і  побіг хлопчик  до саду. там він побачив гарну червону троянду, яка дуже приємно пахла. але йому було шкода її зривати, адже він розумів, що вдома вона через кілька днів зів’яне. він обклав її гарними камінцями і  пофарбував  їх. коли це побачила мама, вона сказала:

- синку, це  найкраща квітка у моєму житті!  

мітру був дуже радий!