Твір роздум на тему чому я розмовляю українською мовою

Я розмовляю  українською  мовою  тому  ,  що  я  українка  і народилася  на  Україні .  Тому ,  що  мої  батьки  українці  .  І  вони   навчили  мене  розмовляти .  Я   горджуся , що  розмовляю    наймилодійнішою  мовою  в  світі  .  Я кохаю  українську  мову  .

засвоювати :їжу , ввтаміни , теиу правила

освоювати : компютер , техніку

болючий: рана

болісний:вигляд , питання , правда , слова

будівельний : трест , майданчик , розмах

будівничий: запал , ліс

виборний: закон , посада , голос

виборчий:бюлетень , представник , агвтація

компанія: весела , блискавична

кампанія:нафтовидобувна , військова , прибуткова , посівна

проголошувати : незалежність ,

виголошувати : тост , подяку

оголошуватт : порядок денний , наказ

наголошувати : на важливість

дружний : клас , колектив

дружній: спів , протест , потиск , усмішка

виконавчий : орган , комітет

виконавмький: майстерність , стиль

виконаний: завданнч , спів

відносини : політичні , ринкові , міждержавні людські

відношення: геометричні , процентні

військовий: госпіталь , стан , патруль

воєнізований: квиток , період , формування

гірничий: інститут

гірський : район , селеще , ландшафт

гірницький: інженер

Оповідання перше

ПРО ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ ТА БОРОТЬБУ ЇЇ З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ

(1483-1590 роки)

ДАВНИНА УКРАЇНИ

Не до ладу було б розпочинати оповідання про запорожців, не згадавши, бодай коротенько, часи давнього життя України, бо козаки були дітьми українського народу й завжди дбали про рідний край, захищали його від ворогів та обстоювали свої права й волю.

Всі землі понад великими річками — Дніпром, Бугом, Дністром та Сяном — з давніх-давен залюднювали східнослов'янські племена. Вони жили окремими громадами, й ними правили вільні ради громадян, що обирали собі на вічах князів.

На північ та на схід од слов'ян селилися фінські племена, з яких найбільші осіли на берегах Оки та Волги — мордва й черемиси.

Колись, у давні часи, слов'янське населення жило на просторах од Тиси, яка впадає в Дунай, лише до Дніпра, так що наддніпрянські землі лежали на краю цих володінь, і через те вони були прозвані Україною. Але з часом слов'яни стали селитися й на фінському терені: по річці Двіні, на озерах Чудському й Ільмені, по річках Волзі й Оці, й там стали вони складати свої громади й князівства. Десь із початку Х сторіччя, після народження Ісуса Христа, за часів князювання в Києві Олега, гору над усіма східнослов'янськими племенами взяли поляни, які жили на правому боці середнього Дніпра й мали своїм осередком город Київ. їхня земля споконвіку звалася Руссю, і ця назва, разом із поширенням влади київських князів, перейшла й на всі слов'янські племена, які скорилися полянам.

За часів Володимира поляни, з волі цього князя, року 988-го пристали до грецької православної віри, а згодом християнство визнали й інші східнослов'янські племена. З прийняттям православ'я слов'яни набули письменність і стали потроху створювати свою власну культуру.

Той же князь Володимир об'єднав усі слов'яно-руські племена в одну велику Руську державу, яка простяглася від Тиси за Карпатськими горами до річки Дону й Азовського моря та від Білого до Чорного моря. Але та єдність тривала недовго. Безмежні обшири, що їх посіли слов'яно-руські племена, та брак у ті часи шляхів сполучення утруднювали спільне життя на таких великих землях, і незабаром держава Володимира занепала й розпорошилась на багато дрібних князівств. До того ж, князь Володимир, помираючи, роздав усі володіння між своїми дітьми. Ще його син Ярослав якось тримав братів у покорі й мав під своєю рукою всі руські землі, крім Полоцької, а вже за часів його внуків ніхто не бажав слухатися київського князя. Не минуло й ста літ, як велика Київська держава розпалась на кілька десятків, а далі — й сотень князівств. Зрештою, дійшло до того, що мало не в кожному місті був свій князь.

Усі князі ворогували між собою, кожен хотів мати якнайбільше підвладних городів і весей; і от вони, озброївши своїх людей, стали нападати на своїх сусідів; скидали своїх родичів із князівств та іноді об'єднували докупи чималі володіння, які з часом знову ділили між своїми дітьми й онуками.