Перший сніг цього року випав зовсім несподівано. Того дня погода з ранку стояла похмура, але тиха. Десь після обіду з неба стали зриватися великі сніжинки. Ми й озирнутися не встигли, як їх стало багато. Вони падали на асфальт та майже не танули, тому що надворі було холодно.
Десь за годину все навколо вже побіліло, а перший сніг все йшов та йшов. Неначе великі білі «мухи» кружляли у повітрі.
До темряви перший сніг все-таки перестав падати. Але до того часу навколо вже простелився іскристий казковий килим. Дерева нарешті прикрили свої голі гілки білосніжним покривалом. Особливо ошатними здавалися ялинки в алеї неподалік мого будинку: вони неначе вбралися у пухнасті снігові шубки.
Ми з друзями висипали надвір та стали завзято стрибати по білому снігу, грати в сніжки. Я відразу став втоптувати сніг на гірці, щоб скоріше можна було кататися на санках або на картонці. А інші діти бігали та кричали: «З першим снігом!». І кидали один в одного сніжками, а грудки відразу розсипалися. Бо перший сніг ще не мерзлий, він м'який та легкий.
У всіх навколо, навіть у дорослих, настрій відразу став добрим, ніби свято. Ми веселилися та раділи, хапали перший сніг жменями і розсипали його над головою, як салют! Він сяяв в повітрі, ніби діамантовий дощ!
boro-1973
16.09.2022
Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з’являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.Палісадник — це не тільки мій улюблений куточок. Сьогодні поруч зі мною, нітрохи мене не боячись, про щось сперечалися горобці. На горобину присіла сорока. Вона поглядала то на мене, то на горобців.Повіяло прохолодою, гостро запахла резеда. Я піднявся. Горобці навіть не звернули на мене уваги.«Завтра я обов’язково провідаю в лікарні Віктора Івановича», — вирішив я.
borisov
16.09.2022
У наказі про прийняття працівника на роботу можуть бути передбачені додаткові умови,а саме: випробування з метою первірки відповідності працівника дорученій роботі;строки трудового договору;тривалість робочого часу. Не вважається преведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому самому підприємстві, в установі ,організації на інше робоче місце,в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості,доручення працювати на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності,кваліфікації чи посади.
Десь за годину все навколо вже побіліло, а перший сніг все йшов та йшов. Неначе великі білі «мухи» кружляли у повітрі.
До темряви перший сніг все-таки перестав падати. Але до того часу навколо вже простелився іскристий казковий килим. Дерева нарешті прикрили свої голі гілки білосніжним покривалом. Особливо ошатними здавалися ялинки в алеї неподалік мого будинку: вони неначе вбралися у пухнасті снігові шубки.
Ми з друзями висипали надвір та стали завзято стрибати по білому снігу, грати в сніжки. Я відразу став втоптувати сніг на гірці, щоб скоріше можна було кататися на санках або на картонці. А інші діти бігали та кричали: «З першим снігом!». І кидали один в одного сніжками, а грудки відразу розсипалися. Бо перший сніг ще не мерзлий, він м'який та легкий.
У всіх навколо, навіть у дорослих, настрій відразу став добрим, ніби свято. Ми веселилися та раділи, хапали перший сніг жменями і розсипали його над головою, як салют! Він сяяв в повітрі, ніби діамантовий дощ!