Твір-роздум на тему "я донька україни"

Я-українка! Ми повинні захищати Україну, а не воювати. Донбас-там наші браття а не вороги! І Росія, і Білорусія! Ми Слов'яни, тому повинні жити разом і не сваритися між собою. Я-українка і я вважаю, що треба усім слов'янським народам сплотитися і разом побити фашизм і націоналізм, які йдуть зі країн заходу. Ми усі знищимо фашизм і буде мир на землі!

Моя сім'я живе у трьохкімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку. У мене є своя кімната. Вона велика і світла, тому що вікно виходить на південь. На вікні гарні білі гардини, на підвіконнику цвітуть сині фіалки. Стіни обклеєні світлими шпалерами. Справа від дверей знаходиться моє ліжко, застелене м'яким пледом. Над ліжком висить килимок. Біля ліжка - стіл з полицями, за яким я роблю уроки. На полицях - мої підручники і зошити, на столі стоїть мій комп'ютер. Телевізор знаходиться на тумбочці, що біля вікна. Зліва батько мені влаштував спортивний куточок. На стіні він прилаштував шведську стінку, у стелю вмонтував кільця, є ще перекладина для підтягування. На підлозі моєї кімнати застелений ворсистий килим в тон шпалерам. Я дуже вдячний своїм батькам за таку чудову і затишну кімнату.

Твір на тему осінь

Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж  чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер…  Проте є в осені величава дозріла краса.

У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.

Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.

А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…