Скласти два речення зі словом старий щоб у 1 реченні воно було іменником а в другому прикметником.

Старий клен вже сотні років дивує кожного гостя відомого будинку своєю величністю і дивовижною красою, яка знаходиться в найбільшому розквітті саме восени. /прикметник/
Старий був для мене гарним другом, але кожного разу, коли ми розмовляли, наші погляди не були однакові та ніяк не могли знайти компроміс. /іменник/

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

-Привіт,як справи,Олено?
-Привіт,все добре,а в тебе як,ти зробила фізику?
-Ох,а нам щось щзадавали?
-Так!Підготувати реферат.
-А на яку тему?
-Про фізичні явища.
-А,ну це дуже легко,щось вигадаю.
-Ох,дивися сама.
(після уроку)
-Ну хто знав,що я не зможу розказати про усі фізичні явища?
-А я тебе попереджала,треба записувати домашнє завдання одразу у щоденник?
-Та я усе вже зрозуміла,більше так не буду.
-Ну добре,до завтра,і не забудь,що на завтра треба підготувати досліди по хімії!
-О,я вже забула,треба записати,пока,нехай щастить!