Перекласти українською мою + розділові знаки как только солнце едва проснувшееся после душной ночи раскинет свои лучи над морской гладью и прибрежные кусты зашелестят под первым ещё робким дуновением ветерка я поднимаю глаза ввысь и кажется мне что там высоко на каждом позлащенном облачке сидит добрый ангел из моей детской сказки.

Як тільки сонце ледве прокинулося після душної ночі, розкидає свої промені над морською гладдю .І прибережні кущі зашелестять під першим ще  дуновіянням вітерця.Я піднімаю очі вгору і здається мені, що там високо над кожним позолоченій хмаринці сидить добрий ангел із моєї дитячою казки.

Що таке зрада? Я вважаю.що це найстрашніше.що може бути у нашому житті. Зрада знищує нас у моральному сенсі,але вчить жити і не наступати на ті самі граблі.Зраджують тільки ниці і жахливі люди,які не спроможні на " високі вчинки".
Як можна зрадити того хто вам довірився,відкрив душу і серце,той хто насичує ваші будні і рятує від смутку,той хто підтримує вас у складних ситуаціях життя? Я не розумію такої "гидоти" як зрада! Невже вона є єдиним виходом?
Зрадити може друг.кохана людина..цей перелік можна продовжувати..
Я ніколи не дозволю ні собі,ні своїм дітям опуститися так низько,розбити чиєсь серце...
Адже такі вчинки  частіше є "бумерангом",і все нам колись повернеться.

Повітря, сонце, небо, земля — це багатство кожної людини. І дуже важливо все це зберегти. Раніше люди схилялися перед природою, вшановували її. Зараз людина хоче від неї взяти якнайбільше, забуваючи, що вона — гість на землі. То ж берегти природу — це одне із важливих завдань людства. 

І як сумно і прикро на душі, що на Україні не вберегли матінки-природи. Сьогодні трагічні дзвони лунають над нашою землею. Це дзвони пам'яті. Вони нагадують про страшну трагедію, яка відбулася в Чорнобилі. Саме там у квітні 1986 року вибухнув атомний реактор, і "мирний" атом приніс таке лихо, якого людство ще не знало. І найстрашніше те, що наслідки Чорнобильської трагедії ми будемо відчувати довгі роки, і нащадки наші не раз пом'януть її словами гіркими й гнівними. 

Тяжкими роздумами про цю трагедію та її наслідки пройнята поема Івана Драча "Чорнобильська мадонна". 

Вже сама назва твору висвітлює його суть. Мадонна — це жінка, прекрасна своїм материнством, це життя і продовження роду, це безсмертя людства. Митці всіх часів зображували Мадонну, у кожного вона своя, неповторна, її образ проходить крізь століття. Любов та ніжність творили Мадонн. Нова Мадонна народилась із спалахів збожеволілого атома, із страшної біди. І ім'я її — Чорнобильська мадонна. 

На її очах змінився світ: ліс став "сонця рудіший", пишна рослинність стала насиченою радіонуклідами. Тепер отруєні і земля, і вода, і повітря. 

Але найстрашніше те, що смерть торкнулася своїм крилом і дорослих, і дітей. І вагітна жінка вже ніколи не буде знати спокою за ще ненароджене дитя. Гинуть дорослі сини, борючись зі страшним вогнем, гинуть матері, які неспроможні до синам. Вогняний хрест тепер переслідує і синів, і матерів. Ніхто не врятується, бо смертельний вогонь "женеться хрестом навздогін". 

Іван Драч намагається знайти витоки біди, чому вона сталась, і доходить страшного висновку: цю трагедію породили нелюди. Немає значення, хто вони: чи політики, чи вчені... Але вони будуть прокляті народом за недбалість, за байдужість. 

Бог їм суддя. 

І сьогодні обов'язок кожного з нас — зробити все, щоб ніколи більше не зазнала лиха Земля. 

Люди! Бережіть землю! Бережіть заради дітей, онуків, заради життя!