Діалог враження після концерту, не менше 20 реплік.

-привіт Петро!
-привіт Оленко!
-дякую що ти мене запросив на концерт.
-та немає за що!
-так, концерт був справді чудовим!
-мені дуже приємно що тобі сподобався! Завжди радий!
- а що тобі сподобалося саме найбільше?
- мені сподобалося те що, виконавці концерту дуже із душею виконували пісні! А тобі?
-мені теж!
-на наступний раз підемо щераз, добре?
-так, звичайно!
-ну все, до зустрічі!
-до зустрічі!

В-Вчитель Ж-Журналіст
Ж-Доброго дня Олено Олександрівно.
В - Доброго.
Ж - Ви можете виділити мені трохи часу?
В - Так звичайно.
Ж - Я хочу у вас запитати про вашого медаліста.
В - Про якого саме?
Ж - Про Івана Подеревлянського.
В - Що саме вас цікавить?
Ж - Опишіть будь ласка його.
В - Іван дуже талановитий хлопець,любить читати художню літературу,особливо вірші Шевченка.
Ж - Ви можете щось сказати про його батьків?
В - Його батько Сергій Миколайович був моїм однокласником,дуже трудолюбивий з самих ранніх літ прививав Іванкові любов до батьківщини,про матір не можу нічого сказати.
Ж- Дякую вам ,всього найкращого.
В - Допобачення .

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.