За якими ознаками визначаються належність іменників до певної відміни

За формами називного та деяких непрямих відмінків у однині;
б) за типами суфіксального словотворення;
за синтаксичним зв'язком з іншими словами в реченні;
за семантикою.

1)
Необходимо знать ускорение саней при въезде на горизонтальную поверхность:
a = g*(sin α - μ*cosα)       (см учебник "Физика-9" Кикоиных).

a = 10*(sin 30° - 0,2*cos 30°) = 10* (0,5-0,2*0,866) ≈ 3,3 м/с².

2)
Далее найдем скорость санок при выезде на горизонтальную поверхность из формулы:
S = V² / (2*a)
V = √ (2*a*S) = √ (2*3,3*40) = √264 ≈ 16 м/с.

3)
Найдем кинетическую энергию санок:
E = m*V²/2 =60*16²/2 ≈ 7 700 Дж  = 7,7*10³ Дж                  (1)

4)
А вот дальше необходимо договориться. В условии задачи не задана температура снега, который необходимо расплавить, поэтому ПРЕДПОЛАГАЕМ, что снег находится уже при температуре плавления (t=0⁰C)

Тогда, чтобы расплавить снег нам необходимо затратить количество теплоты:
Q = λ*m = 3,3*10⁵*m  Дж                                               (2)

5)
По закону сохранения энергии приравняем (2) и (1):
3,3*10⁵*m = 7,7*10³
Отсюда:
m = 7,7*10³ / 3,3*10⁵ ≈ 0,023 кг      или    23 грамма снега растает...

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.