Діалог на тему "новий однокласник", будь- дуже потрібно.

- Привіт.
- Привіт.
- Ти ж у нас у класі новеньй, то може познайомимось? 
- Я не проти. Мене звати Ігор, мені 14 років.
- А я Андрій, і мені теж 14. Розкажи мені, а звідки ти приїхав?
- Я приїхав з мальовничого міста, що на Житомирщині. 
- Я чув, що там прекрасні краєвиди. Це правда?
- О так, там неймовірна природа!
- Може розповіси мені про цей край?
- Залюбки. З чого почати?
- А що на Житомирщині най-найгарніше?
- Без сумніву - ліси. Такої краси, мабуть, немає ніде у світі. Я годинами міг просто сидіти та слухати шепіт дерев.
-  А звірі у цих лісах були?
- Ще б пак! Частенько можна було побачити, як руда білочка збирає собі горіхи, як дятел вистукує "тук-тук", як соловейко починає співати свою чудову пісню.
- У мене немає слів... Невже там й спраді так гарно?
- Навіть краще.
- Може ти поділишся своєю розовіддю з усім класом?
- Можливо... але я трохи соромлюсь.
- Нічого, я тобі до
- Тоді - згода.
- Це буде захоплююче. 

- Добривечір, Катю!
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі! 

    В мене  був  День  народження  і батьки  вирішили  мені  побарувати  кошенятко  про  яке , я так  довго  мріяла. Воно  схоже  на  чорний  , пухнастий  клубочок . а  також  не  посидюче  та  дуже допитливе . Воно  сповнене  енергіею .

     Якось  я  ненадовго  пішла  з  дому  , щоб  купити  їжі . Мій  непосидючій  друг  в квартирі  перевернув  все  з  ніг  на  голову  . Коли  я  прийшла  я  була  у  розпачі  , адже  скоро  повинні  були  повернуутися  батьки .

   Я дуже   швидко  прибрала .  І  батьки  навіть  на  подумали    про  такий  випадок  прийшовши  додому .

     Зараз  пухнастий  клубочок  дуже  слухняний. :)