Доброго дня усім! * будь-ласка, іть! потрібно дуже швидко скаласти звьязну розповідь , про діеприслівник, як особливу форму діеслова! дуже швидко, обовьязково украї вдячна! розповідь для 7 класу по підручнику! буду дуже придуже вдячна!

дієприслівник  — особлива форма  дієслова, яка означає додаткову  дію, що головну, виражену  дієсловом, і відповідає на  питання  що роблячи?   що зробивши?

наприклад:   читаючи,  співаючи,  узявши,  схопивши.

цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного  чи  недоконаного), перехідності (неперехідності),  часу  (минулого  або  теперішнього).

дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює  дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною  обставиною.

дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

 

.-Добрий день.

-Здрастуйте, дівчата.Доброго здоров'я.Де ж ви так забарилися?

-Здоров'я шукали.

-І знайшли?Здоров'я на дорозі не валяється.

-Ми добре знаємо, що здоров'я найбільша цінність, яку на жаль багато людей починають цінувати  та берегти, вже втративши значну частину цього скарбу, сказала Марія.

-Так, я згодна.

-Мало народитися. Кожен повинен свідомо ставитися до здоров'я, берегти найдорожчий скарб у житті – своє власне здоров'я, - погодилася Ірина.А Марія додала.

-Ти маєш рацію. Недарма ж у народі кажуть, що здоров'я за гроші не купиш. За нього необхідно боротися

„коли хобі починає приносити гроші, воно перетворюється на роботу і перестає приносити задоволення” – я не згоден з цим твердженням настільки, наскільки взагалі можливо бути з ним незгодним. якщо людина витрачає стандартних 8 годин на роботу (а ще 8 віддає сну), тоді робота забирає у неї рівно половину активного часу! якщо ж за розповсюдженими сьогодні принципами робота забирає у людини більше часу – тоді „на життя” може залишитися зовсім небагато. а чи готові ви свідомо, з повним розумінням того, що відбувається, віддати половину свого життя справі, яка не приносить жодного робота не лише „може”… вона „повинна” приносити задоволення! інакше особисто я не бачу жодного сенсу у такій роботі. якщо ви, скажімо, любите фотографувати – то чому б вам не стати професійним фотографом і не почати отримувати прибуток завдяки своєму хобі? якщо ви обожнюєте програмувати на php – цьому вашому хобі також знайдеться практичне застосування. скажімо, ви можете стати власником веб-проекту, або зайнятися розробкою інтернет-проектів для інших людей. чим би ви не захоплювалися – майже напевне існують способи, які перетворити ваше хобі на професійну діяльність! головне, дати собі відповідь, чи готові ви шукати цих способів? а чи краще підете на он-ту офіс-менеджерську посаду тільки тому, що вона відкрита, і начебто й не вимагає жодних особливих знань. або на он-ту маркетингову посаду, оскільки зараз дуже модно бути маркетологом і взагалі – маркетологи отримують непогані гроші. саме тому мене до глибини душі дивують окремі особистості, які стверджують, наприклад, що вести блог можна тільки заради задоволення, але аж ніяк не заради грошей. так, неначе ці дві сфери неможливо об’єднати! читаючи такі коментарі, я відразу уявляю, ким буде така людина через декілька років (а можливо – вже є). в кращому разі вона працюватиме на „посередній” посаді, виконуючи хай навіть високооплачувану, але ненависну роботу…