Від іменників: соломія, музика, сцена утворити прикметники.

соломія - соломіїн,

музика - музичний,

сцена -сценічний

Старий майстер звів кам'яний будинок. став осторонь і милується. "завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. а в цей час біля будинку грався хлопчик. він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів. — для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором майстер. хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі. минуло багато років, хлопчик став дорослим чоловіком. життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею. прийшла старість. згадав старий чоловік своє рідне село на березі дніпра. захотілось йому побувати там. приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого чоловіка. — що ж ти залишив після себе? — питає у старого чоловіка один дід, — є в тебе син чи дочка? — немає у мене ні сина, ні дочки. — може, ти дуба посадив? — ні, не посадив я — може, ти поле випестував? — ні, не випестував я — так, мабуть, ти пісню склав? — ні, й пісні я не склав. — так хто ж ти такий? що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід. нічого не міг відповісти старий чоловік. згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. пішов до будинку. стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток хлопчикової ніжки. "ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий чоловік.— але цього ж мало, дуже не так треба було "

Обов'язково в літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати влітку для наступного класу. я взагалі люблю читати і часто читаю все, що мені попадалося під руку: газети, журнали, книжки. мені цікаво дізнаватися про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. а шкільна література теж цікава, незважаючи на те, що тематика інша. влітку я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, так як у мене хороша пам'ять, я легко запам'ятовую те, що прочитав. останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи. якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією сім'єю поїдемо в закарпатті. ми їздимо туди всякий раз, коли є можливість. живемо ми в невеликому селищі біля міста мукачево. я навіть не пам'ятаю, як він називається, але я пам'ятаю, що озеро, в якому ми купаємося, синє-синє і прозоре-прозоре. я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув вниз, на ноги. так їх було видно дуже добре! і глибина там хороша, що й поплавати можна, і вода прозора і чиста, одне погано - холодна вона дуже, так як з гір стікає вниз багато джерел, вода з яких потрапляє в озеро. а ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, в якому ми збираємо літні гриби, ягоди і просто так гуляємо. я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, так як вони у мене веселі, добрі. вони у мене найкращі в світі батьки! і моя важка робота принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на море. мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже . цей табір знаходиться в криму майже на самому березі моря в невеликому селищі. мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси і змагання між дітьми. що там купаються в морі кожен день, як відзначають день нептуна, день іменинника. до того ж, я б хотів знайти собі нових друзів, подивитися на крим, так як я там ні разу не був. це моя найбільша мрія про літо. і я думаю, що вона здійсниться. моя бабуся живе в селі недалеко від міста. кожні канікули я їжджу до неї в гості. я приїжджаю на початку червня, а додому їду вже у серпні, - майже ціле літо ми з нею разом. я моїй бабусі по господарству: ношу воду з колодязя, працюю на городі. а ще в селі у мене ціла купа друзів! я живу все літо у бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитися з усіма хлопцями і дівчатами, так як село у нас невелике і кожен один одного знає. деякі з дітей, як і я, приїжджають з міста, а деякі живуть у селищі. разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатися - я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, які вміють плавати, так я там переміг! але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з «тарзанки», бризкаємо дівчат водою. наприкінці червня і на початку липня ми ходимо в ліс і збираємо там суницю. вона маленька, але така смачна! ми нахиляємося низько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. у нас навіть є свої «фірмові» місця, де ми збираємо суниці.