Неправильно утворено форму 1 особи множини дієслова а писати — пишемо б бігти — біжимо в малювати — малюємо д бачити — бачимо г визначати — визначаємо

Насправді всі дієслова утворено правильно.

У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.

Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким

Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду

Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.

•Спочатку, тобі треба підписати над кожним словом частину мови:
Столиця (іменник), нашої (займенник), держави (іменник), Київ (іменник);
• Потім підкреслити частини речення ( Підмет ( пряма лінія), присудок ( дві прямі лінії), додаток ( пунктир) , означення (хвиляста лінія), обставина (пунктир-крапка)
Столиця (підмет), нашої (означення), держави (додаток), Київ ( складений іменний присудок ( тому що можна підставити Є, (Столиця Є Київ) )
• Далі ми даємо характеристику речення:
( Речення, розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).